Коли мені було 17 років, бабусі не стало і вона залишила мені квартиру, а батько думав, що квартира буде його. Загалом, він поставив умову – або я пишу відмову на його ім’я, або щоб пішла з дому

Моєї мами не стало, коли на світ з’явилася моя молодша сестра. Виховував нас батько. Мене, молодшу сестру і старшого брата. Але в основному нами займалася бабуся, яка до того ж у міру можливостей допомагала зі своєї пенсії. Жили ми в маминій квартирі. Коли мені було 17 років, бабусі не стало і вона залишила мені квартиру, а батько думав, що квартира буде його.

На той час старший брат поїхав в інше місто вчитися, там і залишився. Батькові не сподобалося, що тепер господинею в домі буду я. Очевидно, на цю квартиру в нього були інші плани.

Загалом, він поставив умову – або я пишу відмову на його ім’я, або щоб пішла з дому. Я подумала, що якщо зараз віддам квартиру, то де я буду жити з майбутньою своєю сім’єю? Я пішла, в чому була. В квартирі залишився тато з молодшою сестрою.

Потім я зустріла Павла. Ми одружилися. Але жили дуже бідно. Перший час ми жили на дачі у свекрухи, я працювала там з ранку до ночі, потім знайшла роботу в кондитерській. Тато зі мною навіть не вітався. Жодного разу він не прийшов і зателефонував. А мені так була потрібна його підтримка.

Через три роки тато сам прийшов миритися. Як виявилося, потім сестра вийшла заміж і подала в суд на його виселення з квартири і йому потрібна була моя допомога. Я допомогла йому в суді. Сестра програла. У підсумку сестра з чоловіком зняли собі житло, а я повернулася в квартиру, яку бабуся залишила мені і забрала батька до себе.

Через якийсь час він знайшов жінку і почав з нею жити. Він нам ніяк не допомагає, навіть онукам подарунки ніколи не дарує і всім каже, що я йому винна квартиру. При цьому, коли його періодично виганяє та жінка, він живе у мене. Я мовчки приймаю, а самій прикро. Я ж нічого поганого йому не зробила і не просила бабусю залишати квартиру мені. Це було її рішення.

Я не знаю, як пробачити його. Коли намагаюся з ним поговорити, він робить вигляд, що не чує або змінює тему. Я знаю, що в старості він буде жити з нами і боюся цього. Зараз мені 35 років, і як бути далі я не знаю. Він мій батько, і мені не вистачить сміливості зробити з ним так, як він колись зробив зі мною.

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Коли мені було 17 років, бабусі не стало і вона залишила мені квартиру, а батько думав, що квартира буде його. Загалом, він поставив умову – або я пишу відмову на його ім’я, або щоб пішла з дому