Коли мама Ярослава хотіла приїхати в гості до сина з невісткою, Леся терміново придумувала важливі справи, все, щоб лишень не бачити свекруху у своєму домі. А потім Леся наважилася написати їй, що вони з Ярославом вирішили, що їй краще, взагалі, більше до них не приїжджати

Життєві історії

Коли мама Ярослава хотіла приїхати в гості до сина з невісткою, Леся терміново придумувала важливі справи, все, щоб лишень не бачити свекруху у своєму домі. А потім Леся наважилася написати їй, що вони з Ярославом вирішили, що їй краще, взагалі, більше до них не приїжджати

У моєї подруги є син – чудовий хлопець, Ярослав. Вчився добре, закінчив університет, пішов працювати, було важко. Зате тепер він багатий, власник бізнесу, будинок за містом, квартира в центрі – кажу ж – чудо, а не хлопець.

Але, як завжди, є одне але. Одружився він з Леською. Зовсім йому не пара, не красива, з села, з неблагополучної сім’ї, заздрісна дівчина. Це не слова свекрухи, яка віддала єдиного синочка незрозуміло кому, це – факт. Насамперед хитромудра Леся позбулася всіх друзів чоловіка. «Навіщо вони тут потрібні, тільки використовують тебе, тягнуть з тебе гроші і час, в басейні купаються – толку від них нуль – їздять на тобі».

Потім послідовно позбулася і родичів. Сім’я у Ярослава велика і дружна – загальні застілля, вітання зі святами, часті телефонування один одному – одним словом, хороша сім’я, міцна така. Леся спершу очі закочувала на кожен дзвінок від родичів, важливі справи придумувала, коли їх в гості запрошували і терміново занедужувала, коли до них хтось повинен приїхати. Загалом незабаром тільки мама почала приїжджати зрідка, тому що з онукою дуже хотіла спілкуватися.

І за сином, звичайно, сумувала. Леся кожного разу примудрялася тихо так, але з шипінням, висловити матусі, що «Ми так дитину не виховуємо, я вам вже п’ятсот разів про це говорила, але мабуть Ви не розумієте», «Подарунки свої дешеві не возіть, ми тільки в дорогому ходимо, а ви навезете – дівати нікуди».

Ярослав поруч стояв і кивав, мовляв, мамо, ну їй богу. Вчора зустрічаємося я, вона і ще одна знайома. Подруга плаче, тремтячими руками смс показує. Там Леся їй пише, не соромлячись у виразах, що вони з Ярославом вирішили, що їй краще більше до них не приїжджати і купа ще всяких неприємних речей.

Вона від цього не може оговтатися, каже Ярослав дзвонив: «Мамо, ну ти Лесю дратуєш, вона після того як ти приїжджаєш, потім три дні в себе прийти не може».

Але суть не в цьому. Ми сидимо з нею бідкаємося, нещасний Ярослав, так як так – от же не пощастило хлопцю. І тут ще одна наша знайома каже: «А невістка тут причому? Ти сама такого сина виховала – безсердечного».

Ой ну ми кричали на неї, що вона нічого не розуміє, він щось що може зробити, якщо вона така, він заради сім’ї, заради миру в усьому світі, та ти б бачила якою він був дитиною, мамі в шостому класі листівку на 8 Березня знаєш яку подарував? Так ми тобі покажемо, там сердечко і квіточку сам намалював. І якби не ця Леся.

Вона плечима тільки знизала, каже, якщо людина не підла, то ніяка Леся не змусить його нею бути. І пішла.

А у мене раптом, як харчова плівка з очей упала. Я все життя виховувалася в парадигмі – хорошому чоловікові дружина погана дісталася. А тут на тобі. Виявляється, людина підла – бо підла, а не тому що її хтось щось змусив.

Фото ілюстративне – m-strana.

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Коли мама Ярослава хотіла приїхати в гості до сина з невісткою, Леся терміново придумувала важливі справи, все, щоб лишень не бачити свекруху у своєму домі. А потім Леся наважилася написати їй, що вони з Ярославом вирішили, що їй краще, взагалі, більше до них не приїжджати