Коли бабусі не стало, з’ясувалося, що квартиру вона заповіла мені. І ось тоді батьки почали говорити, що ця квартира моя і мого брата навпіл. Мені дуже прикро від такої несправедливості. Я пів життя доглядала за бабусею і дідусем, тому заслужила від них такої подяки. І продавати квартиру я не хочу, це мій дім. Адже я скільки всього зробила для того, щоб зараз отримати це житло. Не розумію, чому батьки так несправедливо себе поводять по відношенню до мене

Життєві історії

Коли бабусі не стало, з’ясувалося, що квартиру вона заповіла мені. І ось тоді батьки почали говорити, що ця квартира моя і мого брата навпіл. Мені дуже прикро від такої несправедливості. Я пів життя доглядала за бабусею і дідусем, тому заслужила від них такої подяки. І продавати квартиру я не хочу, це мій дім. Адже я скільки всього зробила для того, щоб зараз отримати це житло. Не розумію, чому батьки так несправедливо себе поводять по відношенню до мене

Я вважаю, що батьки мають любити всіх дітей однаково, не зважаючи ні на що. А у мене вийшло так, що вся любов батьків дісталася моєму молодшому брату. Про мене батьки згадали лише тоді, коли я отримала квартиру у спадок.

З братом у мене дуже велика різниця у віці. До 14 років я була єдиною дитиною в сім’ї. Батьки зі мною возилися, все дозволяли, одним словом, у мене було щасливе дитинство. Але, зізнаюся, бабусю з дідусем я любила більше, ніж батьків. Обожнювала проводити літо у них. Вони жили в місті біля моря, і на канікулах я завжди у них гостювала. За матеріалами.

І ось, коли мені було 14 років, мама повідомила новину, що чекає ще одну дитину. І з цього самого моменту, як вона оголосила про це всій рідні, з нею і почали носитися. Таке відчуття, що я стала порожнім місцем, а вся увага приділяли моєму ще не народженому братові.

Добре хоч, що якраз почалися літні канікули, і бабуся з дідусем покликали мене до себе. Я з великою радістю знову поїхала до них. Мама була тільки рада. Вона була поглинена своїм станом, в домі, в зв’язку з цим, було шкереберть. Ходила на всякі курси і все таке.

Я теж була рада від них поїхати. Квартира у нас була невелика. Я розуміла, що коли народиться дитина, мені доведеться несолодко. Бабуся теж це розуміла. Вона сіла, поговорила зі мною, як з дорослою і запропонувала жити у них з дідусем. Я погодилась. Мама з татом мене відпустили. Здається, вони тільки пораділи, що позбудуться мене, проблемного підлітка.

Я змінила школу, друзів, практично, все життя. Прожила я з бабусею і дідусем чотири роки. Потім в цьому ж місті вступила в університет. В цей час дідусь став сильно хворіти. Я допомагала бабусі, як могла. Доглядала за ним, ледве встигала здавати сесії. Просто не могла залишити їх. Коли дідуся не стало, бабусі було дуже важко. Вони майже сорок років прожили душа в душу.

Я не відходила від неї ні на крок. Няньчила з нею, як з маленькою дитиною. Я забула про своє особисте життя. Дуже хотілося їй допомогти. Через кілька років бабуся теж захворіла. Батьки про це знали, але ніяк не допомагали, тільки охали по телефону. Я постійно йшла з роботи раніше, доглядала за нею, наймала доглядальниць. Грошей ледь вистачало.

Коли бабусі не стало, з’ясувалося, що квартиру вона заповіла мені. І ось тоді батьки згадали про моє існування! Почали говорити, що ця квартира моя і мого брата навпіл. Що він теж спадкоємець, а якщо я відмовлюся її продати і розділити гроші, вони будуть вирішувати питання через суд.

Брат якраз закінчує школу, вони хочуть забезпечити його житлом. Загалом, квартиру я переоформила за заповітом. Тепер мама, тато і брат зі мною не спілкуються. Але тітка, мамина сестра, по секрету мені сказала, що вони збираються наймати адвоката.

Мені дуже прикро від такої несправедливості. Я пів життя доглядала за бабусею і дідусем. Я заслужила від них такої подяки. І продавати квартиру я не хочу, це мій дім. Адже я скільки всього зробила для того, щоб зараз отримати це житло. Не розумію, чому батьки так несправедливо себе поводять по відношенню до мене.

Фото ілюстративне – vplate.

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Коли бабусі не стало, з’ясувалося, що квартиру вона заповіла мені. І ось тоді батьки почали говорити, що ця квартира моя і мого брата навпіл. Мені дуже прикро від такої несправедливості. Я пів життя доглядала за бабусею і дідусем, тому заслужила від них такої подяки. І продавати квартиру я не хочу, це мій дім. Адже я скільки всього зробила для того, щоб зараз отримати це житло. Не розумію, чому батьки так несправедливо себе поводять по відношенню до мене