Ірина Павлівна вирішила, що якщо ми живемо в її квартирі, значить сидіти з онуком повинна моя мама, адже допомагати  дітям треба однаково. Після ремонту свекруха завела «моду»приходити в наш дім тоді, коли їй заманеться, бо вона вважала, що має на це право. Я намагалася не сперечатися, просто мовчала, але періодично просила чоловіка поговорити з мамою. Він заперечливо хитав головою, пояснюючи мені, що яка б вона не була – вона його мати і він нічого робити не буде

Життєві історії

Ірина Павлівна вирішила, що якщо ми живемо в її квартирі, значить сидіти з онуком повинна моя мама, адже допомагати  дітям треба однаково. Після ремонту свекруха завела «моду»приходити в наш дім тоді, коли їй заманеться, бо вона вважала, що має на це право. Я намагалася не сперечатися, просто мовчала, але періодично просила чоловіка поговорити з мамою. Він заперечливо хитав головою, пояснюючи мені, що яка б вона не була – вона його мати і він нічого робити не буде

– З Іриною Павлівною я познайомилася ще за довго до нашого з Іваном весілля. Не можу сказати, що все з самого початку було погано. Навіть навпаки, вона була дуже добродушною, ми з нею часто зідзвонювалися і довго розмовляли. Я раділа тому, що у мене буде така свекруха. Перший час після весілля теж було непогано, але перші «дзвіночки» з’явилися досить швидко, коли ми почали ремонт в квартирі Іванової бабусі, де нам дозволила пожити свекруха.

Вона заявила, що раз ця квартира фактично належить їй, значить і робити там ми повинні все так, як хоче вона. Це означало, що шпалери повинні були бути в квіточку, на підлозі мав бути лінолеум і меблі обов’язково з часів її молодості. І це при всьому при тому, що ремонт був за наш рахунок. Мене це не влаштовувало, і я намагалася говорити це чоловікові, але він мене не підтримував, казав, що раз мама так хоче, то ми повинні слухатися, все одно краще так, ніж жити на знімній квартирі.

Після ремонту Ірина Павлівна завела «моду» приходити в наш дім тоді, коли їй заманеться, бо вона вважала, що має на це право. Вибачте, але не завжди у мене порядок на стільки, щоб приймати гостей. А ще, іноді, коли збираюся кудись, бігаю по квартирі, одягаюся, а свекруха починає вичитувати мене за щось, що вона собі по дорозі придумала.

Я намагалася не сперечатися, просто мовчала, але періодично просила чоловіка поговорити з мамою. Він заперечливо хитав головою, пояснюючи мені, що яка б вона не була – вона його мати, і критикувати її поведінку він не буде.

У подібних ситуаціях позиція чоловіка дуже важлива. Так, йому складно розриватися між двома рідними жінками, але варто все ж вибудувати певні пріоритети. Якщо чоловік дійсно любить свою дружину, і вона його особисто в усьому влаштовує, то не варто йти на «приводу» у своєї матері. Потрібно навчитися грамотно захищати свою дружину, не ображаючи при цьому почуття мами.

Якщо дружина і матір не можуть ніяк знайти взаєморозуміння, то чоловік повинен об’єктивно подивитися на ситуацію і підтримати ту сторону, яка ображена не заслужено. Не можна завжди бути на боці матері тільки через те, що це мати або на боці дружини, тільки через те, що це мати твоєї дитини. Тут важлива справедливість.

А найкраще, і для самого чоловіка, і для його жінок, зібратися і поговорити: обговорити взаємні претензії і знайти всі можливі рішення. Не кожна сім’я здатна на таку ось розмову, всі бояться посваритися ще більше, але куди вже більше, якщо і так все не гладко.

– Через два роки у нас з Іваном народилася дитина. Ірина Павлівна все ще дозволяла собі приходити в будь-який момент дня і ночі, але замість того, щоб допомогти з онуком «пиляла» мене за неправильно попрасовані пелюшки, за памперси замість марлевих підгузників і таке інше. Вона відкривала холодильник, брала собі їжу, та ще й при цьому  говорила, що я не смачно готую.

Я пішла від Івана, коли синові виповнився рік. Ірина Павлівна тоді заявила, що мені пора виходити на роботу, розпорядившись, що з онуком в цей час буде сидіти моя мама, яка ще навіть не на пенсії, на відміну від свекрухи.

Тоді я вже не витримала. А найгірше було те, що Іван повністю погоджувався зі своєю матір’ю. У них там склалася якась цікава теорія, що якщо ми живемо в квартирі свекрухи, значить сидіти з онуком повинна моя мама, допомагати  дітям треба однаково! Так вирішила свекруха.

Я подала на розлучення. Іван зробив кілька непереконливих спроб помиритися, але того, що я хотіла, я від нього не почула. Подумавши, я зрозуміла, що зберігати сім’ю сенсу немає, в ній все одно головною буде свекруха, а не мій коханий чоловік, а заміж я виходила не за неї.

***

Я почала жити з сином, Іван практично до нас не навідувався, лише інколи від нього надходили скромні грошові виплати на дитину. Через рік я дізналася, що мій колишній чоловік одружився вдруге і взяв собі розлучену жінку з дитиною. Наші спільні знайомі мені розповіли, що вона виявилася спритнішою, ніж я, і свекруху навіть на поріг квартири не пускає. Ось так, життя бумерангом їм все повернуло.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Ірина Павлівна вирішила, що якщо ми живемо в її квартирі, значить сидіти з онуком повинна моя мама, адже допомагати  дітям треба однаково. Після ремонту свекруха завела «моду»приходити в наш дім тоді, коли їй заманеться, бо вона вважала, що має на це право. Я намагалася не сперечатися, просто мовчала, але періодично просила чоловіка поговорити з мамою. Він заперечливо хитав головою, пояснюючи мені, що яка б вона не була – вона його мати і він нічого робити не буде