Електромобілі в Україні можуть втратити головну перевагу: у чому ризик нового збору
Електромобіль може втратити головну перевагу
Логіка прихильників нового збору зрозуміла: власники електрокарів також користуються дорогами, а отже мають долучатися до наповнення Дорожнього фонду. Але в реальності все впирається в цифри.
Станом на квітень 2026 року дизель в Україні вже дістався до 90 грн за літр, бензин А-95 — до 73 грн. Одночасно з цим зарядка на публічних станціях теж перестала бути дешевою: комерційні тарифи на окремих ЕЗС піднялися до 26–30 грн за кВт·год. У результаті вартість 100 км пробігу для електромобіля на швидкісній публічній зарядці вже майже зрівнялася з бензиновими та дизельними аналогами.
Саме тому будь-який додатковий платіж для EV сьогодні може стати переломним. Якщо електромобіль перестане давати відчутну економію в експлуатації, для багатьох українців він просто втратить сенс. Насамперед це вдарить по мешканцях багатоповерхівок, які не мають власної домашньої зарядки і змушені користуватися саме публічною інфраструктурою.
Світ поки що не карає електрокари, а підтримує їх
Україна вже зробила крок, який сам по собі ускладнив життя ринку: з 1 січня 2026 року повернувся 20% ПДВ на імпорт електромобілів. Тобто власники EV і без того сплачують суттєво більше ще на етапі купівлі.
На цьому тлі дискусія про новий збір виглядає особливо суперечливо. Більшість розвинених країн, навпаки, намагаються не охолодити, а підтримати перехід на електротягу. У США далі працює податковий кредит на купівлю нового електромобіля. Франція просуває соціальний лізинг для громадян із невеликими доходами. Норвегія, попри майже повну домінацію EV у продажах нових авто, досі зберігає для них низку пільг. І навіть там, де держави починають переглядати підходи, це відбувається вже на етапі зрілого ринку, а не тоді, коли сегмент лише набирає обертів.
Для України це особливо важливо. Частка електромобілів у загальному автопарку поки що залишається дуже малою.
Тож говорити про серйозну компенсацію втрат Дорожнього фонду за рахунок такого податку поки передчасно.
Старі машини залишаться на дорогах довше
У цього питання є ще одна сторона, про яку часто забувають. Український парк легковиків дуже старий — середній вік автомобілів перевищує 16 років. На цьому тлі електромобілі виглядають чи не єдиним сегментом, який реально омолоджує ринок: середній вік EV в Україні близько 5 років.
Якщо поставити перед електрокарами новий фінансовий бар’єр, це означатиме дуже просту річ: частина покупців знову залишиться зі старими бензиновими або дизельними авто. А це вже питання не лише екології, а й безпеки.
Новіші машини, зокрема електромобілі, частіше оснащені сучасними системами допомоги водієві та мають вищий рівень пасивної безпеки. Тобто мова йде не просто про вибір типу силової установки, а про те, якими будуть українські дороги через кілька років.
Податок суперечить ідеї енергетичної незалежності
У 2026 році Україна все ще критично залежить від імпортованих нафтопродуктів. Кожен літр бензину чи дизеля — це гроші, які врешті йдуть з економіки назовні. Електромобіль у цьому сенсі працює інакше: навіть за всіх проблем енергосистеми він споживає ресурс внутрішнього виробництва.
Саме тому перехід на електротягу — це не лише транспортна чи екологічна історія, а й питання енергетичної безпеки. Якщо держава одночасно говорить про зменшення залежності від імпортного пального і при цьому хоче додатково обкладати податком перехід на внутрішній енергоресурс, це виглядає як суперечність у самій логіці політики.
