Дружина чорнобильського ліквідатора Ігнатенка розповіла про пережите після смерті чоловіка: “Дитину одразу забрали”

Різне

Людмила Ігнатенко, що стала прототипом своєї героїні в серіалі від НВО “Чорнобиль”, не хотіла світової популярності. Довгий час жінка не давала журналістам жодних інтерв’ю та намагалася якомога менше розповідати про страшну трагедію, що їй довелося пережити – не тільки загальнонаціаонульну, але й особисту.
На момент аварії Люда була на 5 місяці вагітності, про що не казала лікарям, і саме тому її впускали до чоловіка в палату. Жінка народжувала вже після смерті Василя Ігнатенка, і було це у московській лікарні. Перейми почалися під час одного з візитів на могилу коханого, за місяць до запланованого терміну, пише “Локальна історія”. Тоді, в 1986-му, усіх вагітних примусово відправляли на аборти або штучні пологи: з Прип’яті евакуювали понад 500 жінок, що носили дитину під серцем.

Пологи були складними, та Людмила все ж народила дівчинку. Над іменем не замислювалася, одразу назвала Наталею, бо так хотів назвати доню її Василь. Щоправда, дитину в жінки одразу забрали. А через чотири години лікарі повідомили: померла. Вроджена вада серця. А в її печінці – 28 рентген.

“Я одне думала: Боже, за що? Чому? Як так?… Пам’ятаю, як до мене в лікарню приїхали Васині батьки. А я лежала без сил. І чую, як Васин батько каже до мами: – Це, мабуть, Вася забирає Люсю, мабуть, вона за ним піде? Я чула все це, наче уві сні. І розуміла, що не хочу протистояти”, – згадує жінка.

Людмила так більше ніколи і не вийшла заміж. Згодом зважилася народити дитину для себе.

“Мені усміхнулося щастя… Щоправда, коли Толєнька був ще в утробі, коли я була вагітна й уже можна було робити УЗД, мені написали в карточці, прямо заключення УЗД, під червоною полосою, що “правой руки не обнаружено». Це було сім місяців вагітності. Із цією думкою я ходила ще два місяці… А коли я народила свого синочка і побачила ці дві рученьки… це була настільки для мне радість, що думала, що вже більше горя у мене не буде”,– розповіла Людмила Ігнатенко.


Ще одним складним періодом життя для жінки стали шалені 90-ті. Син часто хворів і Люда, яка виховувала малого одна, викручувалась як уміла. Частенько виручала спеціальність кондитера: Людмила пекла пиріжки і продавала їх на базарі. З того й жили. На питання журналістки, чи щаслива Люда зараз, відповіла просто:

“Дуже! Я сама щаслива жінка. Тому що в мене є все. Насправді я ніколи від життя не хотіла багато. Слава Богу в мене сьогодні є все. І моя мама здорова, і моя дитина здорова. І я вважаю, що більшого щастя в житті не треба”.

Рейтинг статті
Поділитися з друзями
BBCcCNN