Дожилася. Мене вичитує мій єдиний син за те, що я хочу знову відчути себе коханою жінкою. Тобто, в свої 56 років, мені вже не належить бути щасливою ?! Ось це новини! Чого-чого, але цього я точно не очікувала почути

Україна

У мене дорослий син. На жаль, виростила я його сама. Чоловік давно пішов до іншої жінки, а у мене потім особисте життя не склалося. Та й у мене особливого прагнення до цього не було. Загалом, всю себе я присвятила сину. Хотіла дати йому все найкраще. І дала, на свою голову.

Виріс він дуже хорошим хлопцем. Але дуже вже ревно ставиться до мене. Раніше я цього не помічала, оскільки не зустрічалася з чоловіками. Але зараз я зустріла одного. Найкращого з усіх кого я колись знала. Вперше, після чоловіка, я зважилася на нові побачення і зустрічі.

Сина я до відома не ставила, оскільки було ще рано про щось розповідати. Але це не вберегло мене від його дорікань. Якось повернувшись увечері, після побачення додому, син влаштував мені сценуз приводу нового чоловіка. Я спочатку не дуже його розуміла, але потім син все прояснив. Річ у тім, йому не сподобалося, що я дозволяю собі прогулюватися під ручку з першим зустрічним, та ще й серед білого дня.

Дожилася. Мене вичитує мій єдиний син за те, що я хочу знову відчути себе коханою жінкою. Тобто, в свої 56 років, мені вже не належить бути щасливою ?! Ось це новини! Чого-чого, але цього я точно не очікувала почути.

Але цим справа не обмежилася. Далі – ще більше. Син почав мене просто контролювати. Куди і у скільки пішла, коли прийшла. Перевіряє мене телефонними дзвінками через кожні 20-30 хвилин. Ну, дитячий сад!

На мої вимоги припинити таку поведінку, він відповідає лише докорами і обіцянками піти з дому. Мені і не по собі, з одного боку, і прикро – з іншого. Ну як можна бути таким егоїстичним? Адже я завжди жила тільки для нього. А тепер, що виходить? Я не повинна взагалі думати про свої бажання та потреби ?!

Ці щоденні сцени мені здоров’я не додають. Іду, щовечора додому і готуюся вислухати чергову порцію щастя від сина. Відчуваю себе школяркою, яка готується до зустрічі з татком після прогулу уроків. В голові просто не вкладається.

А нещодавно син дуже пізно повернувся додому. На мої дзвінки не відповідав. Мені не телефонував. А з’явившись – заявив, щоб я турбувалася про свого нового друга, який мені дорожче сина. По-перше, за той час, який його не було вдома, я вже передумала все, що можна. А по-друге, ну як можна ставити в одну лінійку себе і мого коханого? Адже вони обидва мені дорогі і я не хочу нікого з них вибирати! Я хочу бути з ними обома поруч і радіти життю!

Але після всього у мене вже з’являються сумніви в такій можливості. Ми з коханим вирішили зійтися і жити разом. І так багато часу втратили. А тут не зрозуміло, чого від дитини очікувати ?! А якщо дійсно піде з дому? Що тоді робити?

Я прекрасно розумію, що це найчистішої води маніпуляція з його боку, але як мені бути? Як вийти з цієї ситуації достойно?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

Источник

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Рейтинг статті
Поділитися з друзями
BBCcCNN