«Доводила, що я українка, а не з Росії»: репортер з Голлівуду про американських зірок кіно в житті. Ексклюзив

Різне

Українка Анна Павлова-Грінтрі пройшла шлях від юнкора в харківській газеті до голлівудського репортера. Вона займається журналістикою понад 20 років, 13 із яких провела в США. За цей час дівчина написала 1000+ друкованих та зняла 400+ відеоінтерв’ю з легендарними зірками Голлівуду. Серед них – Метт Деймон, Річард Гір, Дженніфер Лопес, Марго Роббі, Скарлетт Йоханссон, Дуейн Джонсон, Джастін Тімберлейк і багато інших.

Попри те, що Анна давно вже не живе в Україні, вона пишається своїм корінням та з задоволенням погодилася поспілкуватися з OBOZREVATEL. Вона поділилася, в чому секрет її успіху: як потрапила в Лос-Анджелес, як звикала до менталітету у США і як навчилася за декілька хвилин «розкривати» співбесідника.

Прогул пари, який змінив долю

Анна вступила до університету імені В.Н. Каразіна на економіста-міжнародника. Її подальшу долю вирішив випадок. У 1996 році дівчина поспішала на навчання, коли її на вулиці зупинив незнайомець і запитав, чи не хоче вона стати журналістом.

– Чесно кажучи, не дуже хотілося йти на пару із бухгалтерії, тому я зацікавилася: «А куди треба йти?». Мені він сказав: «Та ось тут, у Палаці піонерів». Там була пресконференція якогось художника. Мені дали мікрофон і кажуть: «Запитуйте».

Відео дня:

Анна Павлова-Грінтрі і Раян Рейнольдс.

Із цим завданням дівчина впоралася. Як виявилося, її новий знайомий – Ігор Магрілов, головний редактор харківської газети «Ба-Бах». Він не тільки побачив у Анни талант, а й був наставником – навчив писати тексти. Павлова отримала диплом економіста, але захотіла реалізувати свій потенціал у журналістиці. Під час навчання вона стала редактором відділу культури в газеті «Вечірній Харків». Незабаром зрозуміла, що хоче підняти планку в кар’єрі, і поїхала до Москви.

– Робота в Росії мене дуже виснажувала психологічно. Тому що я народилася в Україні. Коли ж працювала в російських виданнях, часто чула фрази на кшталт «А ось ці українці…». Ці моменти мене дуже засмучували, оскільки є загострене почуття справедливості.

Анна Павлова-Грінтрі і Рейчел Макадамс.

Читайте також

У Москві перший час Анна готова була працювати безкоштовно, щоб отримати досвід у місцевих виданнях. Потім потрапила в журнал «Теленеделя», де брала інтерв’ю у російських зірок (Тіни Канделакі, Глюкози і інших знаменитостей).

– Ця робота відкрила мені дуже багато дверей. Відповідно й Америку. В Америці мені запропонували роботу на чиказькому «Русском радио». Локально воно розташоване у Нью-Йорку.

У 2008 році Анні зробили робочу візу, і вона мала виїхати до Нью-Йорка, підкорювати нові вершини журналістики. Однак кількома місяцями раніше дівчину запросили в Лос-Анджелес, щоб висвітлювати кампанію Кіри Пластініної, російської дизайнерки.

– Я вирішила ще до того, як полечу в Нью-Йорк, провести якийсь час у Лос-Анджелесі. Там познайомилася з молодим чоловіком і… закохалася. Я так і не працювала на радіо, зате знайшла роботу як голлівудський репортер.

Анна Павлова-Грінтрі і Колін Фаррелл.

Про життя у світовій столиці кінематографа

У Лос-Анджелесі Павлова-Грінтрі прокачувала свої знання з англійської та завалювала кіностудії сотнями листів із питаннями про співпрацю.

– Коли в України забрали Крим, Голлівуд негативно відреагував на це. Актори стали відмовлятися від зустрічей із російськими журналістами. Тобто якщо у зірок виділено в день 10 слотів для інтерв’ю і їх треба скоротити… Спершу скасовували зустрічі з людьми, які представляли Росію. І мені знадобилося декілька років, щоб зарекомендувати себе. Я робила розсилку для всіх пресагентів, що я не росіянка, а українка.

Анна Павлова-Грінтрі і Дуейн Джонсон.

Анна не відступала від роботи мрії. Вона дізналася про Асоціацію журналістів Америки (MPAA), підготувала необхідні документи, і її взяли. Після цього життя дівчини змінилося. Вона почала робити інтерв’ю з голлівудськими зірками для російських і українських видань. Адже MPAA – офіційне підтвердження того, що журналіст акредитований і він отримує всі необхідні адреси і контакти (пресджанкет). Іншими словами, ця асоціація відкриває двері в Голлівуд.

Думати і мріяти по-англійськи

Журналістка жила в Москві декілька років. Це частково змінило її як особистість.

– У Росії люди мало посміхаються. Вони завжди на своїй хвилі. Коли я приїхала в Америку, теж мало показувала свої емоції. Якоїсь ввічливості не було. Наприклад, «а можна, будь ласка…?». А тут люди всі радіють, всі на позитиві, поступаються дорогою… До цього мені довелося звикати років два-три. Особливо до позитивного ставлення до людей і до світу. Тобто раніше могли у мене запитати: «Як справи?». Я відповідаю: «Яке вам діло?». Згодом я почала думати і мріяти по-англійськи. Зрозуміла, що так американці обмінюються позитивною енергією і що вони звикли до моментів ввічливості.

Анна Павлова-Грінтрі і Міла Куніс.

Приїхавши в Україну, Анна побачила, що українці дедалі більше стають «західно налаштованими». Особливо молодь.

– Це не означає, що втрачається щось українське. Ні. Стала більше проявлятися інтелігенція, яка не відчувалося за Радянського Союзу. Українці стали частіше подорожувати, приділяти час вивченню мов, прагнути досягти чогось більшого. І цьому я дуже рада.

Анна Павлова-Грінтрі і Метт Деймон.

Голлівудські зірки. Які вони?

Анна ніколи не позиціонує інтерв’ю як «розмову із зіркою Голлівуду». Вона більше концентрується на тому, як зробити свою роботу добре. Для неї важливіше зробити так, щоб співрозмовник почувався вільно і комфортно. Спілкування з голлівудськими кінозірками регламентоване. За словами Анни, зазвичай 5 хвилин дається для відеоінтерв’ю і 15-20 – для друкованого.

– За кожну бесіду, прокатник тієї чи іншої картини в будь-якій країні повинен заплатити американській кіностудії певну суму. Сума варіюється від статусу актора, від того, друковане це або відеоінтерв’ю, а також залежить від тривалості розмови. У середньому кінодистриб’ютори із різних країн платять десь 2000 – 3000 доларів (53-80 тис. грн. – Ред.) за кожен талант, із яким журналіст робить інтерв’ю.

Читайте також

Анна Павлова-Грінтрі і Ченнінг Татум.

На самому інтерв’ю, крім журналіста і актора, зазвичай присутній секундант. Що він робить? Коли ти спілкуєшся з актором, за його спиною секундант відраховує спочатку хвилини, потім – секунди.

«Ти перебуваєш у ситуації, коли розумієш, що додаткові секунди не дадуть, а другого шансу не буде. Іноді тільки сам актор може сказати щось на кшталт: «Ну давайте ще одне запитання». І це добре. Якщо є регламент часу – більше продуктивності».

Журналістку «сильно підкупило», що актори в Голлівуді прості у спілкуванні. Вони приходять на інтерв’ю, оскільки це частина їхньої роботи. Зірки не заморочуються, у що зодягнуться на зустріч зі ЗМІ та про що в них запитають.

Анна Павлова-Грінтрі і Вин Дизель.

– Українські та російські зірки в інтерв’ю часто щось доводять. Тоді як американські нікому нічого не стануть доводити. Вони можуть пожартувати. З ними просто. Вони намагаються тебе якось розслабити. Тут усі зірки розуміють, що вони просто виконують свою роботу. Якщо ми щось робимо краще за когось, це не означає, що маємо ставити себе вище.

Буває і таке, що зірки Голлівуду можуть занадто розкритися і сказати «зайву» інформацію.

– Я розумію, що всі ми люди і можемо перебувати в різному емоційному стані. Пам’ятаю, ми спілкувалися з Емі Адамс. У неї були якісь проблеми в житті. Інтерв’ю проходило без камер, для газети. У мене був тільки диктофон. У якийсь момент актриса почала відповідати на запитання дуже відверто. Потім перепросила і попросила не згадувати цю інформацію в публікації. Я пообіцяла їй. Адже не стану використовувати емоції людини проти неї самої. Це не журналістика. Це вже «жовта преса».

Анна Павлова-Грінтрі і Скарлетт Йоханссон.

Про найбільш яскраві інтерв’ю

Анна протягом 8 років життя в США мріяла взяти інтерв’ю у Скарлетт Йоханссон.

– Ця мрія здійснилася двічі. Ми з нею навіть народилися в один день. Вона завжди мені дуже подобалася як актриса. Викликає посмішку. Під час кожного інтерв’ю з’являється відчуття, що я її розумію. Ще ніколи не забуду зустріч із Річардом Гіром. Він легко пішов на контакт. І це при тому, що тоді він тільки розлучився. У цього актора стан був пригнічений, але «фліртовий». Він сказав секунданту: «Зачекай, я з нею договорю».

Анна Павлова-Грінтрі і Річард Гір.

Було і інтерв’ю, яке журналістка хотіла б забути, але це неможливо.

– Одного разу я забула всі питання, спілкуючись із Мілою Йовович. Я сиділа. Мене знімала камера. Дивлюся на актрису, а вона дивиться на мене. У нас незручне мовчання якесь. Я їй кажу російською, оскільки Мілла знає цю мову: «Вибачте! Я все забула». Саме це інтерв’ю ніколи не забуду. Було багато розмов, від яких отримала задоволення. Думаю, цей інцидент пов’язаний із тим, що я наполегливо готувалася і хотіла, щоб усе пройшло добре. У якийсь момент відчуваю, що мозок чисто по-людськи вимкнувся. Єдине, що могла зробити в цей момент, – прочитати запитання в iPad.

Анна Павлова-Грінтрі з Мілою Йовович.

Як «розкрити» респондента за 5 хвилин?

Голлівудський репортер, приходячи на інтерв’ю, показує, що розуміє свого співрозмовника: його життя, проблеми і що спілкування з журналістами – це не те, чого зірки насправді хочуть. Актори найчастіше сприймають бесіду з представниками ЗМІ як «мінус своєї роботи».

– Важливо дати акторам зрозуміти, що ти розумієш їхнє ставлення до інтерв’ю. Часто кажу їм таку фразу: «Я прекрасно розумію, що це не ваш ідеальний вибір, як провести наступні 15 хвилин. Але я зроблю свій максимум, щоб нам було цікаво». Це, мені здається, найкраще допомагає розслабити людину.

Анна Павлова-Грінтрі на власному прикладі показала, що можливо все. Якщо любити свою роботу і постійно саморозвиватися, – «вода камінь точить, обов’язково все вийде».

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Рейтинг статті
Поділитися з друзями
BBCcCNN