Чернігівець Владислав Плис пробув у російському полоні два роки і п’ять місяців. 46-річного чоловіка вдалося звільнити 12 червня. А наступного дня він дізнався про смерть матері. Трагічну історію родини опублікувало видання «Вість», передають Патріоти України.
До війни Влад працював зварювальником, розповідає його батько Володимир Плис. «На війну пішов добровольцем. У 2022 році. У військкоматі не хотіли брати. Та в кінці осені мобілізували. Трохи побув на навчаннях. І на Донеччину», – пригадує батько.
У полон захисник потрапив у Донецькій області на Курахівському напрямку. «Про те, що син безвісти зник, сповістили з військкомату. А через декілька днів з’явилося відео його допиту. Знали, що живий. Ті хлопці, що з ним тоді були на позиції, загинули. Один з Чернігова. Потрапили під танковий обстріл. Сина сильно контузило», – каже Володимир Плис.
12 червня на телефон прийшло повідомлення: «Вітаємо! Ваш син повернувся з полону». Тоді вже сам нам подзвонив. На годиннику була друга дня, початок третьої. Мама дізналася про повернення. Але побачити не встигла. Його одразу повезли в реабілітаційний центр. Тієї ж ночі 65-річна Марія Плис померла.
За словами батька, Владислава відпустили з реабілітаційного центру на похорон матері. «Приїздив не сам, з психологом. Ходив за ним всюди, не лишав самого. Не можна абищо їсти, пити. Уявіть, як з них там знущалися?», – каже батько.
«Тримали його в Горлівці. Коли наші почали їх трохи обстрілювати, перекинули на Торез. Звідти завезли у Бійськ на Алтай. Так знущалися. Казав, що увесь синій був. І руками, і шокерами били. Під час обміну бачив тих росіян, які були у нас в полоні. У всіх відгодовані пачки. Зади відрощені. Не повірив, що це полонені. Зайшли в автобус, а вони і там після себе срач залишили. Пів автобуса сміття. Свині є свині», – підсумував Володимир Плис.
