Для Кремля територіальні претензії важливі, але стратегічна мета війни ширша.
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну перевищило 1400 днів, що довше, ніж тривала радянська кампанія проти нацистської Німеччини у Другій світовій війні glavred.net
Як зазначає Associated Press, Москва досі не змогла повністю захопити східну промислову зону України.
Після невдалої спроби взяти Київ у лютому 2022 року конфлікт перетворився на виснажливу позиційну війну з величезними втратами: за оцінками, майже 2 мільйони солдатів з обох сторін загинули, були поранені або зникли безвісти.
За два роки російські війська просунулися лише на кілька десятків кілометрів у Донецькій області, борючись за окремі укріплені пункти.
Незважаючи на це, Путін зберігає жорсткі умови для переговорів, вимагаючи від України вивести війська з чотирьох окупованих регіонів і періодично використовуючи погрози ядерним арсеналом, щоб стримувати західну підтримку Києва.
Перспективи завершення війни
За оцінкою Тетяни Станової з Центру Карнегі “Росія-Євразія”, для Кремля територіальні претензії важливі, але стратегічна мета війни ширша: Москва прагне створити Україну, повністю підконтрольну своїм інтересам, і виключити будь-який “антиросійський” курс.
Білий дім, як повідомив Володимир Зеленський, встановив орієнтир — завершення конфлікту до червня, плануючи чинити тиск на обидві сторони для дотримання цього терміну.
Однак експерти відзначають серйозні перешкоди. Путін наполягає на виході України з Донецької області, що Зеленський категорично відкидає. Крім того, український лідер сумнівається в життєздатності компромісу США про перетворення східного регіону на вільну економічну зону.
В результаті Росія розраховує, що продовження атак змусить Україну погодитися на її умови, тоді як Київ сподівається протриматися до моменту, коли Вашингтон посилить тиск на Москву. За даними AP, однак, найбільший тиск зараз чиниться саме на українське керівництво, а терпіння США до Зеленського поступово вичерпується.
Переговори зайшли в глухий кут: погляд аналітика
Політолог Володимир Горбач зазначає, що поточні контакти між Україною, Росією і США поки що більше декларативні, ніж результативні, і не призводять до конкретних домовленостей. Головні перешкоди — обмежений формат зустрічей і низький рівень представництва сторін.
На думку експерта, повноцінний діалог можливий лише за поєднання декількох факторів: ослаблення впливу Росії, посилення зовнішнього тиску і готовності учасників йти на компроміси. До весни 2026 року значного прогресу в переговорах, за його прогнозом, очікувати не варто.
