Свій четвертий день народження святкують ровесники повномасштабного вторгнення — немовлята, чиїм першим домом стали підвали та паркінги. Кореспондентка ТСН Наталя Нагорна пригадала, як чотири роки тому лікарі приймали пологи при світлі ліхтариків, та дізналася, як сьогодні підростають Мія та Едуард, які знають про «МІГи» та укриття більше, ніж про казки. Про демографічний провал та нову надію у вигляді народженої 24 лютого 2026 року Вікторії — читайте у нашому матеріалі.
Цього тижня свій четвертий день народження відзначають діти, які з’явилися на світ 24 лютого 2022 року — ровесники повномасштабного вторгнення.
Спеціальна кореспондентка ТСН Наталя Нагорна познайомилася з тими, хто став символом життя, яке неможливо зупинити.
Мія: дитина, що знає все про «МІГи» та укриття
Для Світлани 24 лютого почалося не з пологової зали, а з панічної втечі в паркінг. У пакеті, який наспіх зібрав чоловік, замість дитячих речей були «непотрібні речі»: канцелярський ніж, пляшка горілки та випадкове простирадло — на випадок, якщо народжувати доведеться прямо на бетоні підземної стоянки.
Мія народилася вже за 12 годин у пологовому, під акомпанемент ракетних ударів. Її перша ніч минула у підвалі.
Світлана, мама Мії: «Вона не поспала жодного дня у своєму ліжечку, яке ми готували. Вагітність різко обірвалася цим стресом. Раніше я говорила російською, але в день народження доньки все змінилося. Я не могла дозволити, щоб моя дитина заговорила мовою ворога».
Сьогодні 4-річна Мія — експертка з безпеки. Вона чітко знає: якщо злетів «МіГ» — це великий літак, від якого треба ховатися. Вона дякує «хлопцям із ЗСУ» і співає «Щедрика», хоча її дитинство — це «календар війни».
Едуард: стрімкий початок і окупація
Мама Едуарда почала народжувати о 4:20 ранку — саме тоді, коли на Київ падали перші ракети. Через стрімкі пологи лікар навіть не встиг зробити анестезію. Коли малюк з’явився на світ, батькам сказали: «Почалася війна».
Родина намагалася втекти до батьків на Сумщину, але потрапила прямо в окупацію. У холодному підвалі мама не знала, чим годувати немовля, коли зникло молоко.
Євген, тато Едуарда: «Війна — це такий самий етап життя, як народження чи смерть. Ми спеціально не розповідаємо йому про бойові дії, хочемо відгородити. Але слова „сирена“ та „укриття“ він знає з садочка — там це частина життя».
Пологові зали в підвалах
Київський міський центр репродуктивної та перинатальної медицини згадує перші тижні вторгнення як суцільний марафон у підвалі. Старе ліжко — єдине, що пройшло у вузькі двері укриття — стало місцем появи на світ сотень українців.
Лікарі згадують не лише страх, а й дрібні радощі: як готували каструлі олів’є для пацієнток та дарували тюльпани на 8 березня прямо в підземеллі.
Демографічний розрив: За словами академіка В’ячеслава Камінського, Україна наразі перебуває у «демографічному провалі». Якщо раніше в країні фіксували 500 тисяч пологів на рік, то тепер ця цифра втричі менша. Проте з’являються нові надії:
- У пологових наразі народжується більше хлопчиків (близько 60%).
- Запрацювала програма збереження біоматеріалу для військових: вже проведено перші 15 програм, щоб діти захисників народжувалися, попри будь-які обставини.
Вікторія — ім’я для перемоги
24 лютого 2026 року. У тому самому пологовому, де 4 роки тому лікарі приймали перших «дітей війни», з’являється нова українка. Батьки вже обрали їй ім’я.
Тато новонародженої: «Вона боролася всю вагітність. Ми вирішили назвати її Вікторія. Вона перемогла, і ми хочемо, щоб країна перемогла. Віримо, що вона житиме вже в мирному світі».
Життя триває. Попри 12 років війни та 4 роки великого терору, в Україні продовжують народжуватися люди. І в їхніх перших криках — найгучніший протест проти будь-яких спроб нас знищити
