Уявіть ситуацію: вам ставлять діагноз «цукровий діабет». Це шок, стрес і необхідність радикально змінити життя. Ви йдете до лікаря за сучасним лікуванням, яке не просто знижує цукор, а й береже ваше серце та нирки від руйнування. І тут чуєте відповідь, від якої стає не по собі: «Вибачте, але безкоштовно ці ліки ви зможете отримати лише через 5 років».
Звучить як антиутопія? На жаль, саме такі правила готує Міністерство охорони здоров’я України. З травня 2026 року до програми «Доступні ліки» дійсно додадуть препарати нового покоління — гліфлозини. Це прорив у медицині, але ціна цього «прориву» для пацієнтів може виявитися надто високою.
Чому «стаж» хвороби став головним критерієм
МОЗ вирішило, що сучасні дорогі препарати мають діставатися не всім, а лише «перевіреним бійцям» на фронті боротьби з діабетом. Головний критерій відбору банальний і водночас жорстокий: тривалість хвороби має становити щонайменше 5 років.
Тобто, якщо вам діагностували діабет вчора, сьогодні або навіть рік тому — ви поза грою. Навіть якщо рівень цукру зашкалює, а ризики для серця критичні. Держава каже: «Почекайте, похворійте ще трохи, і тоді ми вам допоможемо».
Сімейна лікарка Тетяна Геращенко в ефірі Громадського радіо розклала цю ситуацію по поличках, і картина вимальовується невесела. Вона наголошує: діабет часто є підступним. Людина може жити з прихованою хворобою 3–5 років, навіть не підозрюючи про це, поки не стане зовсім кепсько.
10 років втрати: ціна бюрократичної економії
Давайте порахуємо разом з лікарями. Якщо пацієнт вже має прихований діабет 5 років, а потім ще 5 років чекає на право отримати ліки згідно з новими критеріями МОЗ, то ми отримуємо цілих 10 років без адекватної захисної терапії.
«Ми хочемо запобігти важкому перебігу захворювання, а не лікувати потім його вже важкі наслідки. Тому раціональніше і правильніше, як це роблять у всьому світі та в Європі, призначати ці групи препаратів пацієнтам для запобігання важкому перебігу», — емоційно пояснює Тетяна Геращенко.
Саме за ці 10 років «очікування» у людини часто розвиваються незворотні зміни: руйнуються нирки, страждає серцево-судинна система, погіршується зір. Виходить парадокс: держава нібито дає доступ до ліків, але фактично дозволяє пацієнтам дійти до стану, коли лікувати буде вже нічого або надто пізно.
У той час як міжнародні рекомендації радять призначати гліфлозини якомога раніше, особливо пацієнтам із ризиками серцевих захворювань, українські реалії змушують лікарів грати за правилами бюрократії, а не медицини.
Що ще змінилося у програмі «Доступні ліки»
Щоб трохи пом’якшити гірку пілюлю, варто зазначити, що програма «Доступні ліки» у 2026 році дійсно розшириться. Окрім гліфлозинів, до переліку додали препарати для лікування серцево-судинних захворювань, психічних розладів та хвороб нервової системи. На ці цілі держава виділила понад 6,5 млрд грн.
Але чи виправдовує це обмеження для діабетиків? Вирішувати вам. Щоб отримати ліки за програмою, потрібно мати електронний рецепт від сімейного лікаря та звертатися до аптек з наклейкою «Доступні ліки». Повний перелік можна перевірити на сайті НСЗУ або за телефоном 16-77.
Лікарі наполегливо радять: не чекайте на державні програми, якщо відчуваєте недугу. Після 40 років щорічна перевірка глюкози та глікованого гемоглобіну — це ваше життя. Державний скринінг вже допомагає виявляти діабет на ранніх стадіях, і це єдиний шанс втримати хворобу під контролем, поки бюрократичні шестерні обертаються своєю чергою.
А що ви думаєте про такий підхід МОЗ? Чи справедливо обмежувати доступ до ліків залежно від «стажу» хвороби? Пишіть свою думку в коментарях та обов’язково поділіться статтею з друзями, яких це може стосуватися!
