Мова є не лише засобом комунікації, а й складним соціокультурним конструктом, навколо якого неминуче виникають міфи. Частина з них покликана романтизувати минуле, інші стають інструментами політичної боротьби або наслідком тривалої колоніальної ізоляції. У сучасному світі, де інформаційні потоки надзвичайно швидкі, критичне переосмислення знань про власну мову перетворюється на питання національної безпеки.
Розуміння реальних зв’язків між мовами, усвідомлення важливості цифрової присутності та боротьба за власні топоніми на світовій мапі — це процеси, що визначають життєздатність нації в глобальному просторі. Главред розповість більш детально.
Коли “експертів” стає забагато
У випуску “Правдиві міфи про українську мову” автори каналу аналізують популярні твердження, які суспільство часто сприймає на віру. Вони наголошують: у періоди активного впровадження мовного законодавства кількість псевдоекспертів різко зростає. Саме тому критично важливо спиратися на перевірені лінгвістичні дані, а не на емоційні гасла чи політичні маніпуляції.
Яка мова найближча до української насправді
Одне з центральних питань випуску — лексична спорідненість української мови з іншими слов’янськими мовами. Поширене твердження про близькість білоруської до української виявляється не міфом, а науково підтвердженим фактом.
Це доводиться за допомогою методу Морріса Сводеша, який аналізує “ядро мови” — список базових слів, що практично не змінюються протягом тисячоліть. За цими розрахунками, українська та білоруська мови мають близько 82% спільної лексики, тоді як російська за рівнем спорідненості поступається не лише білоруській, а й польській та сербській.
Українська мова в інтернеті: міф високих рейтингів
Окрему увагу автори приділяють статистиці використання мов у цифровому просторі. Попри поширену думку про високі позиції української мови в міжнародних рейтингах, реальна ситуація є значно складнішою.
Проблема полягає в методах підрахунку: багато сервісів враховують кількість доменів або наявність мовної версії сайту, а не фактичний обсяг контенту, який створюють користувачі. Тому ключовим завданням стає не формальна присутність української мови, а її використання за замовчуванням, що впливає на алгоритми пошукових систем та звички аудиторії.
Відео про правдиві міфи про українську мову можна переглянути тут:
“Kyiv Not Kiev” як приклад мовної деколонізації
Значне місце у випуску займає тема топонімів, зокрема кампанія “Kyiv Not Kiev”. Вона стала прикладом того, як ініціатива знизу може змусити міжнародні організації, аеропорти та провідні світові медіа відмовитися від колоніальних форм транслітерації.
Йдеться не про дрібні суперечки в соціальних мережах, а про системну деколонізацію географічного простору, яка сьогодні поширюється й на назви інших українських міст — Харкова та Одеси.
