Статус чоловіка чи дружини давав чимало переваг.
У pадянському cоюзі, де існувала дуже дивна весільна традиція, одруження було практичним питанням, тому що
для одружених людей доступ до життєвих благ був значно простішим.
Так, подружжю було набагато легше отримати квартиру від держави, працевлаштуватися і так далі, тому молоді люди часто одружувалися дуже рано.
Цікаво, що в cpcp існував навіть спеціальний податок, який платили неодружені чоловіки, перевидає видання «Телеграф».
Найголовніший бонус для одружених — квартира.
Молодь практично не мала шансу відокремитися від батьків, не одружившись.
Приватної власності на житло у pадянському cоюзі не було, його розподіляла держава і могла в любий час житло у вас забрати.
Статус сімейної людини значно збільшував шанси на власні квадратні метри.
Самотні могли розраховувати лише на кімнату в гуртожитку.
Тому молодь намагалася якомога раніше укласти офіційний шлюб.
Нерідко батьки проживали у тісноті, і одруження було єдиним шансом її позбутися.
Крім того, в cpcp держава втручалася в особисте життя громадян.
Пара, яка жила разом не оформлюючи свої стосунки офіційно, викликала засудження.
Щобільше, у таких людей могли виникати труднощі у кар’єрі.
З одного боку людей заохочували одружуватися, а з іншого — таврували за так зване «співжиття».
Молоді люди, намагаючись уникнути засудження та осуду, одружилися за першої нагоди.
Також у союзі був поширений стереотип, що люди після 30 років, неодружені та бездітні, схильні до аморальної поведінки та безладного способу життя.
Суспільство просто відмовлялося сприймати серйозно «одинаків», їх підозрювали у всіх «гріхах» — ліні, егоїзмі та іншому.
Молоді люди часто поспішно одружувалися, щоб не носити цього тавра.
Нерідко вони були нещасливі, але розлучення також засуджувалося в срср.
Джерело
