Чому ми не пам’ятаємо себе, коли були ще зовсім маленькими — пояснення вчених

Дослідженням цього питання займались у різних куточках світу.

Чи можете ви розповісти про те, що відбувалося з вами в ранньому дитинстві? Який ваш найперший спогад і скільки років вам тоді було? Слід зауважити, що більшість людей лише насилу згадують невеликі уривки з раннього періоду свого дитинства, наприклад, коли їм було близько трьох, чотирьох або п'яти років, інформує Ukr.Media. З чим це пов'язано і чому ми не пам'ятаємо себе, коли були ще зовсім маленькими дітьми?

Дослідження Шеллі Макдональд

В одному зі своїх досліджень Шеллі Макдональд (психолог із Нової Зеландії) вирішила з'ясувати, чому діти погано пам'ятають себе в дитинстві і від чого саме це залежить. Для цього нею був проведений експеримент, у якому брали участь новозеландці різного походження (європейського та азіатського), включаючи представників корінного населення країни — племен маорі. В результаті вдалося з'ясувати, що представники азіатських країн пам'ятають своє дитинство найбільш погано, адже в середньому перші спогади про своє дитинство в цій групі проявляються лише після чотирьох з половиною років.

Трохи краще згадати про те, що відбувалося з ними в перші роки життя, можуть вихідці з європейських країн. Більшість з них змогли згадати деякі життєві епізоди, починаючи з трьох з половиною років. Але найкращою пам'яттю в цьому відношенні володіли представники племен маорі. Виявилося, що в середньому вони можуть розповісти про окремі ситуації, які відбувалися з ними, коли їм було все ще два з половиною роки.

Психолог Шеллімакдональд пояснила це тим, що корінні жителі Нової Зеландії володіють дуже багатою усною культурою, особливістю якої є створення акценту на подіях, що відбувалися в минулому. Представники племен маорі дуже багато уваги приділяють минулим подіям, що безумовно відбивається і на емоційній обстановці у родині, в якій ростуть маленькі діти.

Стреси та спілкування з родичами

Аналогічні дослідження проводилися і в інших куточках світу. Наприклад, італійський психолог Федеріка Артіолі провела ряд досліджень, у яких брали участь жителі Італії. Їй вдалося з'ясувати, що ті учасники експерименту, які проживали у великих сім'ях з бабусями, дідусями, тітками і дядьками можуть значно більше розповісти про те, що відбувалося з ними в ранньому дитинстві, ніж ті, кого виховували тільки батько з матір'ю.

При цьому найбільш яскравими спогадами про той період є цікаві історії та казки, які розповідали їм батьки і найближчі родичі. Крім того, впливати на формування пам'яті здатний і стрес. Адже діти, чиї батьки розлучилися, коли їм ще не було і шести років, набагато краще пам'ятають своє раннє дитинство.

У чому може полягати причина?

Про точні причини поганої пам'яті у дітей вчені і психологи сперечаються й сьогодні. Одні вважають, що це наслідок швидкого сприйняття інформації, яку дитина в перші роки "вбирає, немов губка". В результаті, новіші спогади "перезаписують" у нашій пам'яті поверх старих. Інші ж пояснюють це недостатнім рівнем розвитку пам'яті у маленьких діток. Цікаву теорію озвучив і Зигмунд Фрейд. Він запропонував такий термін, як "інфантильна амнезія". На його думку, саме вона і є причиною відсутності чітких спогадів про перші роки нашого життя.

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Чому ми не пам’ятаємо себе, коли були ще зовсім маленькими — пояснення вчених