Чому дитина завжди спить на руках у жебраків. Ви ніколи не замислювалися? А я вам розкажу…

У переході біля станції метро сидить жінка невизначеного віку. Їй можна дати з ходу і тридцять, і двадцять три, і сорок два. Волосся у жінки сплутані і брудні, голова опущена в скорботі.

Перед жінкою на запалюванням підлозі переходу лежить кульок. В кульок жалісливі громадяни кидають гроші. І не кидали б, та на руках жінка тримає вагомий «аргумент» на користь того, що їй гроші просто необхідні. На руках у жінки спить дитина років двох. Він в брудній шапочці, що була колись білою, в спортивному костюмі. Перехід — місце досить жваве. І тече нескінченним потоком людей, і дзвенить дрібниця в кульку, і шарудять купюри.

Я ходив повз жінки близько місяця. Я здогадувався, кому йдуть гроші, . Вже скільки говорено, скільки написано, але народ наш такий — жалісливий. Жалісливий, до сліз. Готовий народ наш віддати останню сорочку свою, останні копійки з кишені витрусити. Подав такому «нещасному» — і відчуваєш, що в тебе все ще не так погано. Допоміг, начебто як. Добру справу зробив.

Я зрозумів, що саме здавалося мені «неправильним», вже саме перебування дитини в брудному підземному переході з ранку до вечора. Дитина спала. Ні схлипу, ні зойку. Спав, уткнувшись личком в коліно тієї, хто представлялася його мамою. Жебрачка підняла на мене очі. Наші погляди зустрілися. Б’юся об заклад, вона зрозуміла те, що зрозумів я. У кого з вас, шановні читачі, є діти? Згадайте, як часто вони спали у віці 1-2-3-х років? Час, два, максимум три (не підряд) денного сну, і знову — рух. За весь місяць щоденного мого ходіння по переходу я ЖОДНОГО РАЗУ не бачив щоб дитина рухалась! Я дивився на маленького чоловічка, уткнувшись в коліно «мами», і страшна моя підозра поступово формувалося в тверду впевненість.

— Чому він спить весь час? — запитав я, втупившись на дитину. Жебрак зробила вигляд, що не розчула. Вона опустила очі і закуталась в комір потертої куртки. Я повторив питання. Жінка знову підняла очі. Вона подивилася кудись за мою спину. У погляді її виразно читалося втомлене роздратування упереміш з цілковитою відчуженістю. Я вперше бачив подібний погляд. Погляд істоти з іншої планети.

— Пішов на … — вимовила вона одними губами.

— Чому він спить ?! — я майже кричав. Ззаду хтось поклав руку мені на плече. Я озирнувся. :

— Ти чого до неї пристав? Бачиш — і так життя у неї … Ех … На ось, дочка, — мужик витрусив зі своєї величезної п’ятірні монетки.

Жебрак перехрестилася, зобразивши на обличчі смиренність і вселенську скорботу. Мужик прибрав ручищами з мого плеча, побрів до виходу з переходу. Удома він розповість, як захистив пригнічену, нещасну, знедолену жінку від негідника в дорогій дублянці. Міліціонер, який підійшов до мене в переході на наступний день, висловився майже так само, як і його «підопічна» жебрачка. І на своє запитання я отримав вичерпне:

— Пішов в …

Але це все, що кажуть, квіточки. Мені потрібно було отримати відповідь на питання — чому спить дитина? І я його отримав. Причому, мій знайомий циган вимовив фразу, повергнувшую мене в шок, цілком буденно, спокійним голосом. Як про погоду сказав:
— Або під героїном, або під горілкою …
Я остовпів. «Хто під героїном? Хто під горілкою ?! »
— Дитина. Щоб не кричала, не заважала. Їй з ним цілий день сидіти, уявляєш, як він набриднути може? Для того щоб дитина спала весь день, його накачують горілкою. Або наркотиками.

Залишалося одне — дзвонити 02 або шукати міліцейський патруль. Але міліція знайшла мене сама. Сержант, любитель посилати в …, підійшов до мене і запитав документи. Я документи надав, і висловив свою думку з приводу знаходження жінки з дитиною в переході. Сержант зі мною погодився, і відправився дзвонити комусь. Я стояв перед переходом, з повним відчуттям того, що намагаюся боротися з вітряними млинами. Через кілька хвилин в переході не було вже ні торговок, ні жебрачки зі сплячою дитиною.

Коли ви бачите в метро чи, на вулиці чи жінок з дітьми, які просять милостиню, задумайтеся, перш ніж ваша рука полізе за грошима. Подумайте про те, що якби не було вашого і сотень тисяч подаяння, і бізнес цей помер би. Помер би бізнес, а не діти, накачані горілкою або наркотиками. Не дивіться на сплячу дитину з розчуленням. Дивіться з жахом. Бо ви, що прочитали цю статтю, тепер знаєте чому спить дитина.

PS Якщо ви скопіюєте цю статтю собі на стіну, в статус або просто натиснете «Розповісти друзям», ваші друзі теж її прочитають. І, коли в черговий раз відкриють гаманець, щоб кинути монетку жебракові, згадають, що ця благодійність може коштувати черговий дитячого життя.

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Чому дитина завжди спить на руках у жебраків. Ви ніколи не замислювалися? А я вам розкажу…