Читаєш цю історію, і кров холоне в жилах. Кіборг Ігор ЗІНИЧ. Доброволець славної 80-ки. Медик. Понад місяць безвилазно провів в ДАПі. До самих останніх своїх юнацьких днів довкола лиш чорні бетонні стіни. І плечі побратимів. Тут всі за одне. Люта зима. Холод собачий. Ноги дубнуть.

Читаєш цю історію, і кров холоне в жилах. Кіборг Ігор ЗІНИЧ. Доброволець славної 80-ки. Медик. Понад місяць безвилазно провів в ДАПі.

До самих останніх своїх юнацьких днів довкола лиш чорні бетонні стіни. І плечі побратимів. Тут всі за одне. Люта зима. Холод собачий. Ноги дубнуть. Пальці не слухаються. Копоть. Крики.

Бої безперестанку. Морок смерті навкруг — і в них, і в нас. А він фанатично, самовіддано на своєму медичному пості. Робот? — Кіборг.

Робить неможливе. Витягає хлопців з того світу. Одного за одним. Веселий. Завжди на позитиві. Відчайдух. Бронік, каска — не для нього. Ротація? Яка ротація! Шаблі не брали, кулі минали… Ігор загинув під завалами ДАПу в останній день оборони нового терміналу. Ех, який славний був козак. Пом’янімо.