“ЧЕРЕЗ МІЙ ГРІХ, МОЯ ДОЧКА СТРАЖДАЄ ДО СИХ ПІР, А Я БОЮСЯ ЗІЗНАТИСЯ, БОЮСЯ!” ПОРАДЬТЕ БУДЬ ЛАСКА ЩО РОБИТИ!!!

Нагрішити дуже легко. А ось замолити гріх та зізнатися в скоєному гріху – дуже боляче і просто нереально. Ось і мені важко зізнатися в моїх гріхах.

Мені 55 років, за все своє життя, я ні разу не вчиняла тяжких гріхів, намагалася жити по правді і по закону. Але 20 років тому, я зробила гріх, по відношенню до рідної доньки.

Через мій гріх, моя дочка страждає до сих пір. У неї немає життя, а я боюся зізнатися, боюся її втратити, боюся, боюся!

20 років тому, моя 15 річна дочка, сказала, що вона вaгiтнa. Це був шок, я ростила її одна, працювала бухгалтером, з ранку і до ночі, щоб вона ні в чому собі не відмовляла.

Вона весь час ночувала вдома, тому я ні про що не переживала. Не було підгрунтя для страху i ми відвідали гiнeкoлoгa. Шок, вaгiтнiсть 10 тижнів. Лікар, попросив дочку вийти, а мені сказав, що aбopт краще не робити, дочка може залишитися безплiднoю.

У той же вечір я познайомилася з Антоном, батьком дитини. Хлопчик на 2 роки старший від дочки, ще вчиться, з батьків тільки бабуся. Сиділи, трималися за ручку, розповідали, як люблять один одного, а я дyрa, не хотіла й слухати, все думала, як бути?

На наступний день, на роботі, за чашкою чаю, порадилася з колегою, у неї зв’язків багато, може допомогти. Вже через 4 дні у мене на столі лежала адреса клініки в іншому місті. Перший раз ми поїхали разом з донькою, лікар оглянув її і сказав, що у неї все в порядку, здали аналізи, за результатами поїхала одна.

Зайшла я до лікаря. Він мені все розповів. Я все роблю правильно, так мені тоді здавалося. Ну навіщо їй в 16 років дитина. А школа? А університет? Я марила, щоб у неї була вища освіта. Тому я просила лікаря допомогти мені, і коли лікар сказав: «Так що, чи вам потрібна дитина»? І я відповіла негативно.

Загалом, щоб довго не розписувати, я зробила благодійний внесок у фонд клініки, гроші тоді були, домовилися, що народжувати дочка буде в цій клініці. Всю вaгiтнicть Антон з донькою то сварилися, то мирилися, придумували імена дитинці, а я навіть і слухати не хотіла!

Дочка народила 6 квітня, точніше робили кесарів, народився хлопчик, хороший, 3 кг 700 гр. Лікар мені показав, говорить «Може, передумаєте»? Але я була непохитна, написала відмову від дитини, замість дочки. Коли дочка прокинулася, їй сказали, що хлопчик пoмep. Була істерика, а мені було не боляче, я тішила себе, що все добре пройшло.

Так, вам зараз здається, що це історія з якогось фільму, але це моє життя, на жаль, не фільм, і не книга.

З того моменту пройшло більше 20 років. Дочка через 3 роки вийшла заміж за Антона, його бабуся пoмeрлa, переписавши на нього квартиру, де вони і живуть. Вона закінчила університет, знайшла хорошу роботу, у них є все, все крім діток. Дочка вже 10 років лiкyється, але все безрезультатно. Два роки тому зважилися на ЕКЗ. Я продала свою величезну трьохкімнатну квартиру, купила собі однушку, а гроші віддала на oпeрaцiю. Загалом, було 3 спроби і все марно, а 7 місяців тому доньці поставили діагноз – бeзплiддя.

З того моменту у них з Антоном почалися сварки, а вчора вона прийшла до мене і сказала, що Антон хоче свою дитину, тому просить його відпустити.

Дочка проплакала всю ніч, на ранок вирішила сама подати на розлучення, тому що любить, не хоче робити йому боляче. І ще сказала одну фразу: «Якби моя дитина була жива, то у нас було б все по-іншому, і навіть якщо б Антон від нас пішов, я б не залишилася одна, як зараз».

Серце кров’ю обливається, я своїми руками пoгyбила життя своєї дочки. Вона з кожним днем ​​згасає. Я хотіла їй розповісти все, але чи зрозуміє вона, як відреагує? Шукати вже марно, та й що буде далі? Сиджу, пишу і обливаюся сльозами. Господи, прости мене за мій гріх.

Джерело.

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

“ЧЕРЕЗ МІЙ ГРІХ, МОЯ ДОЧКА СТРАЖДАЄ ДО СИХ ПІР, А Я БОЮСЯ ЗІЗНАТИСЯ, БОЮСЯ!” ПОРАДЬТЕ БУДЬ ЛАСКА ЩО РОБИТИ!!!