Через день народження подруги, я ледь не розлучилася з чоловіком. Я хотіла подарувати їй дві тисячі гривень, а чоловік сказав, що це забагато. Коли я про все розповіла своїй мамі, вона стала на сторону мого чоловіка, а мені порадила купити подрузі в подарунок кришталеві фужери. Добре, що я послухала маму, вона у мене дуже розумна жінка

Різне

Через день народження подруги, я ледь не розлучилася з чоловіком. Я хотіла подарувати їй дві тисячі гривень, а чоловік сказав, що це забагато. Коли я про все розповіла своїй мамі, вона стала на сторону мого чоловіка, а мені порадила купити подрузі в подарунок кришталеві фужери. Добре, що я послухала маму, вона у мене дуже розумна жінка

Коли я прийшла до мами, вона якраз вдома прибирала. Мені 35 років, але я завжди приходжу до мами за порадою, коли мені важко. Мама у мене – дуже розумна жінка, з татом прожили 40 років і ні разу серйозно не полаялися.

– Мамо, ти одна? – запитала я з порогу.

Мама запропонувала мені увійти, вона відразу помітила, що зі мною щось не так.

Я і справді була дуже засмучена, навіть була уже готова розлучатися з своїм чоловіком. Все тому, що у моєї подруги мав бути день народження, я запропонувала подарувати їй дві тисячі гривень. Але коли Олег почув про суму, відразу сказав, що це надто багато, і щоб я вибирала щось поскромніше.

Я образилася, подумала, що мій чоловік – жадібний, і що з таким я не хочу жити. Моя мама вислухала мене, а далі і каже:

– А твій чоловік, чесно кажучи, має рацію. Навіщо показувати людям, що ви багаті, навіщо зайвий раз викликати у них заздрість. Піди в магазин, купи 6 кришталевих стаканів, і цього буде більш, ніж достатньо.

– Розсудила, називається! Кому потрібні зараз твої фужери? У всіх це давно є! – заперечила я мамі.

– Ви подарунок подарували, а якщо стакани їм виявляться непотрібні, то вони зможуть легко їх комусь подарувати, всього то проблем, – настояла на своєму мама.

До того ж, – продовжила вона, – твій чоловік – не найгіршій чоловік на світі! Ті думаєш за тобою буде черга стояти? Ага зараз! Розхапали не беруть! Теж мені – королева.

Я не встигла нічого сказати, бо в кімнату увійшов мій чоловік. Мама відразу кинулася до нього:

– Ой, хто прийшов! Олег, я така рада тебе бачити! Їсти будеш? У мене така дивовижна риба, пальчики проковтнеш, я для тебе спеціально робила. Якби ти зараз не прийшов, я б тата відправила, щоб він тобі відніс!

– А мені? – ображено запитала я. – Мені ти навіть не запропонувала!

– Доню, вибач, винна, там і тобі вистачать, просто я так зраділа, що побачила Олега! Я всім сусідам розповідаю, який у мене золотий зять! Кращий, ніж у когось син! І слухай, Олег, я хочу, щоб ти знав, що я на твоєму боці. Твоя дружина мені тут все розповіла, а я кажу, що ти правий! Ти на кухні будеш їсти, чи тобі сюди принести?

– Спасибі, мамо, ми ж недавно снідали, я не голодний, і спасибі, що підтримали, а то моїй дружині нічого не доведеш, вперта до неможливості!

– Ти знаєш, Олег, а вона не така вже й погана дружина, вона мені стільки хорошого розповідала про тебе, так хвалила, а мені було так приємно слухати, який ти хороший, я ж тобі, як рідного сина люблю, ти ж знаєш!

Я пила воду і на цих словах аж поперхнулася. Олег підійшов і обійняв мене:

– Мама правду каже? – запитав. – Не чекав, думав, ти скаржитися побігла.

– Що ти, вона порадитись прибігла, ой, не хотіла говорити, але нехай, відкрию тобі таємницю: Ірина хоче тобі приготувати щось смачненьке, але я не скажу, що саме, ну ось ми і радилися, як дві господині! А за подарунок вона випадкове сказала, що ви це не вирішили ще, так я і сказала, що ти правий.

Весь монолог мами я слухала з широко розкритими від подиву очима, потім посміхнулася:

– Мамочко, спасибі, я все запам’ятала, що ти мені говорила, якщо раптом щось забуду, я подзвоню. Ну, нам пора, ми підемо.

– Ні, поки ти не візьмеш для Олега рибу, я вас таки не відпущу

Олег стояв із задоволений посмішкою. Його теща принесла закутану в махровий рушник рибу, поставила в сумочку і подала зятю.

– Ось, їж на здоров’я і щоб все мені з’їв, а то я ображуся!

– Спасибі Вам, мамо, Ви справжній друг, ех, пощастило мені з тещею! – взявши мене під руку, сказав: – Йдемо?

– Іди, я наздожену, я з мамою хочу попрощатися.

Коли чоловік вийшов, я підійшла до матері:

– Мамо, а ти велика актриса! За тобою Великий театр плаче!

– Донечко, запам’ятай раз і назавжди: щоб в домі був мир і спокій, потрібно завжди бути трішечки актрисою!

Фото ілюстративне – gramho.

Рейтинг статті
Поділитися з друзями
BBCcCNN