Чай, який щодня п’ють мільярди людей, може містити мікропластик. Дослідники з’ясували, що значна частина частинок потрапляє з пакетиків.
Чай щодня вживають мільярди людей у світі, однак нові наукові дані свідчать: разом із напоєм у чашку можуть потрапляти сторонні частинки. Йдеться про мікропластик і нанопластик, які фіксують у різних видах чайної продукції.
Про це повідомило видання Earth.com.
Ці частинки мають надзвичайно малий розмір. Мікропластик може досягати кількох міліметрів, а нанопластик — менший за один мікрометр. Для порівняння, товщина людської волосини становить десятки мікрометрів, тому значну частину таких частинок неможливо побачити неозброєним оком.
Огляд, у межах якого проаналізували 19 досліджень, показав, що пластик може потрапляти в чай різними шляхами. Джерелами називають упаковку, матеріали для заварювання, виробничі процеси, воду, а також зовнішнє середовище під час тестування.
Залежно від типу напою, відрізняються і джерела забруднення. У бутильованому чаї частинки можуть походити з води, пляшки або кришки. У напоях на кшталт bubble tea додаються додаткові фактори — стакани, соломинки, інгредієнти та обладнання для змішування.
Водночас у гарячому чаї дослідники виділяють окремий фактор — чайні пакетики. Саме вони, за результатами огляду, можуть бути одним із найбільших джерел пластику. Попри те, що пакетики часто виглядають паперовими, їхній склад може включати полімерні матеріали.
Зокрема, «пірамідні» пакетики іноді виготовляють із пластикової сітки. Інші варіанти поєднують рослинні волокна з пластиком або містять поліпропілен, який використовується для скріплення швів під дією температури.
Дослідження також показали, що навіть пакетики, які позиціонуються як біорозкладні чи компостовані, не завжди повністю вільні від пластику. У деяких випадках після розчинення целюлозної частини залишалися пластикові компоненти.
Зафіксовані обсяги викидів частинок можуть суттєво відрізнятися. В одному експерименті повідомлялося про приблизно 14,7 мільярда частинок із одного пакетика, в іншому — про близько 1,3 мільярда. Різниця пояснюється, зокрема, методами вимірювання та умовами проведення досліджень.
На результати впливає і технічний підхід. Наприклад, розмір фільтрів у лабораторіях може варіюватися від субмікрометрового рівня до десятків мікрометрів. Це визначає, які саме частинки потрапляють у підрахунок.
Виявлення мікро- та нанопластику є складним процесом. Дослідникам потрібно не лише знайти частинки, а й підтвердити їхню природу та визначити тип полімеру. Окрім цього, на зразки можуть впливати сторонні домішки.
Огляд також звертає увагу на хімічні речовини, пов’язані з пластиком. У деяких дослідженнях у чайних настоях виявляли продукти розпаду полімерів, пластифікатори та сполуки, подібні до бісфенолу.
Водночас автори огляду підкреслюють: наявні дані не дають підстав стверджувати про прямий вплив таких частинок на здоров’я людини. Дослідження не включали клінічних випробувань. Вони лише наводять лабораторні спостереження, зокрема експерименти на дафніях або клітинних моделях кишечника.
Нагадаємо, розігрівання їжі в пластикових контейнерах здається зручним і звичним рішення, але така практика може бути небезпечною для здоров’я. Адже під час нагрівання в мікрохвильовій печі протягом лише трьох хвилин виділяють мільйони частинок мікропластику в їжу.
