У Радянському Союзі розлучення було складним і публічним процесом, що перетворювався на справжнє випробування для подружжя. Зусилля влади спрямовувалися на збереження сімей, навіть коли відносини втрачали сенс, передають Патріоти України
Політика держави пройшла шлях від ліберального підходу до суворих обмежень. Маніпуляції, тиск і штрафи були лише частиною інструментів, які використовували для запобігання розлученням.
Зміни до законів стали ключовими у зміцненні “радянського шлюбу”, але водночас призвели до абсурдних ситуацій. OBOZ.UA пропонує згадати, як влада намагалася контролювати особисте життя громадян і що з цього вийшло.
Ліберальний старт і рівні права
На початку радянської епохи, у 1918 році, було запроваджено сімейний кодекс, що надавав чоловікам і жінкам рівні права. Процедура одруження і розлучення була простою, а жінки могли залишати власне прізвище, жити окремо і розпоряджатися доходами. Така ліберальність була радикальною навіть за західними стандартами того часу.Посилення контролю в 1930-х роках
У 1930-х роках ситуація змінилася: держава почала вживати заходів для зміцнення інституту сім'ї. Розлучення стало складним: обов’язковий допит у прокуратурі та публікація оголошення про розлучення в місцевій газеті були лише частиною перешкод. Подружжю доводилося обґрунтовувати причини розриву, а суди намагалися примирити пари.
Указ 1944 року і бюрократія
Особливо суворим став Указ 1944 року, що вимагав реєстрації шлюбу для підтвердження легітимності сім'ї. Це рішення позбавляло дітей війни пенсій, якщо їхні батьки не мали офіційного шлюбу. Саме тоді процес розлучення став дорогим і надто публічним.Публічність і оголошення
Щоб розлучитися, подружжя повинно було публічно заявити про це в місцевій газеті. Деталі шлюбу і конфліктів описувалися в оголошеннях, що розміщувалися поряд з афішами. Така практика мала відштовхнути потенційних “розлучників” через страх осуду суспільства.
Фінансовий тягар розлучення
Розлучення було не лише публічним, а й дорогим. У 1936 році це коштувало 100–200 рублів, а в 1944 році сума зросла до 500–2000 рублів. Усі витрати покладалися на позивача, що лише ускладнювало процес.
Маніпуляції і тиск
Важливою частиною розлучення були допити в прокуратурі. Якщо питання стосувалося дітей або майна, залучали свідків і проводили допити. Колективи на робочих місцях також втручалися в особисте життя співробітників, використовуючи штрафи та інші заходи для примусу до збереження шлюбу.
Винятки із жорстких правил
У 1946 році до закону внесли поправки, що спрощували розлучення, якщо один із подружжя страждав на психічну хворобу або був засуджений на строк понад три роки. Ці винятки дозволили деяким парам уникнути довготривалого судового процесу.
Час змін: реформи 1965 рок
Справжні зміни настали в 1965 році за часів Брежнєва. Був прийнятий указ, що скасовував обов’язкові публікації в газетах і участь прокуратури у розлученнях. Це значно спростило процедуру розриву шлюбів і зробило її менш травматичною.
Епідемія розлучень
Внаслідок лібералізації кількість розлучень різко зросла: у 1966 році їх було вже 646 тисяч, тоді як роком раніше — лише 360 тисяч. Це свідчило не стільки про розпад сімей, скільки про прагнення людей офіційно завершити фактично розірвані стосунки.
