Група дослідників із Федерального університету штату Ріо-де-Жанейро оприлюднила результати наукового аналізу, що проливає світло на одну з найбільш загадкових деталей біблійного оповідання.
Згідно з Євангелієм від Іоанна, Ісус Христос помер на хресті швидше за інших засуджених, через що римські воїни не стали ламати йому гомілки — процедуру, яку зазвичай застосовували для прискорення смерті через удушення. Сучасна медицина знайшла фізіологічне обґрунтування цього факту, відкинувши релігійну упередженість на користь патофізіології, інформує UAINFO.org з посиланням на NV.
У дослідженні, опублікованому в Міжнародному журналі медичних наук, зазначається, що смерть була результатом поєднання кількох критичних факторів. Основними причинами названо гіповолемічний шок, легеневу емболію та дихальну недостатність. Науковці підкреслюють, що процесу розп’яття передували жорстокі бичування, які спричинили масивну крововтрату та серйозні травми тканин. Разом із тривалою відсутністю їжі та води (близько дванадцяти годин до моменту страти), це призвело до критичного зневоднення та колапсу системи кровообігу.
Особливу увагу приділено механіці дихання на хресті. Положення тіла з піднятими руками протягом тривалого часу обмежувало рухливість ребер, що викликало гіпоксію — небезпечне зниження рівня кисню в крові. Коли м’язи, відповідальні за дихання, виснажувалися, наставало поступове задушення. Проте вчені припускають, що саме тромбоемболія легеневої артерії, спровокована травмами та нерухомістю, могла стати причиною раптової зупинки серця ще до того, як виникла потреба у прискоренні смерті механічним шляхом.
Автори дослідження також вказали на коагулопатію — порушення згортання крові, що виникає після тяжких тілесних ушкоджень. У комплексі ці чинники призвели до поліорганної недостатності. Хоча встановити точний діагноз через два тисячоліття неможливо, науковці впевнені: медичні дані повністю узгоджуються з історичними записами Нового Завіту про фізичний стан Ісуса під час страти. Ця робота підтверджує, що опис подій у давніх текстах має під собою реальне біологічне підґрунтя, яке продовжує цікавити світову наукову спільноту.
