– Брату купили, а мене, що не так любите? Всі ваші слова про те, що ви між нами з братом різниці не бачите – лиш слова. Хіба це справедливо: йому квартира на блюдечку і зараз, а мені у спадок бо-зна й коли

Україна

У нас з чоловіком двоє дітей. Ось тільки різниця у них велика, десять років. Сім’я у нас дружна і весела. Всі вихідні намагаємося проводити разом. Нещодавно ось син вперше познайомив нас зі своєю дівчиною. Дуже мила і вихована. Можливо і весілля не за горами.

На 18-річчя сина купили йому квартиру. Гроші тоді вдалося відкласти і, щоб не пропали, вклали їх в нерухомість. Таким же чином планували порадувати дочку. Але з роботою потім не склалося і довелося забути про ці плани.

А зараз, коли мова пішла про можливе весілля, дочка почала вимагати і для себе окреме житло. Мовляв, вона вже підросла і хоче мати свою квартиру. Наші пояснення її не влаштовують. Брату купили, а мене, що не так любите? Це її щоденна тирада. І слівця підбирає такі, щоб зачепити найкраще.

Ми з чоловіком вже продумували різні варіанти. Якщо розміняти ту квартиру, яку купили синові, то на дві там все одно не вистачить. Вирішили спробувати переконати дитину.

Відео дня:

На наступні випади дочки стали реагувати спокійніше й холодно. Уже не приділяли такої уваги цій темі. Так вона перейшла на сцени. Стало доходити до того, що дочка нам з чоловіком мало не умови ставила. Якщо не купимо квартиру, то вона піде з дому.

Ми прекрасно розуміємо, що їй теж хочеться мати своє житло. Але якщо так вийшло, що зараз немає грошей на цю покупку. Та й навряд чи з’являться найближчим часом. Але ж життя на цьому не закінчується.

Я вже намагалася розмовляти з нею наодинці. Намагалася пояснити, що для чоловіка важливіше мати свій окремий будинок, тому що йому необхідно привести свою дружину у власне житло. Казала, що нареченій легше прийти на готове, ніж нареченому опинитися в такому становищі. Від цього може залежати їхнє подальше подружнє життя.

Але всі ці розмови про складні взаємини невістки і свекрухи не принесли очікуваного ефекту. Дочка стоїть на своєму і все тут. Ось у порох розсипайся, а квартиру купи. Влізь в кредити, а примху її виконай. Інакше хоче піти з сім’ї, в якій на неї, бачте, плювати.

Та не бачила ти тих дітей, на яких батькам дійсно плювати! Ти й гадки не маєш, як вони живуть і що їх чекає в майбутньому! Слова під кінець. Нерви теж.

Наша остання розмова нічого не змінила. Пояснення того, що вона без проблем може жити з нами стільки, скільки їй захочеться, марні. Говорили, що вийде заміж і піде жити до чоловіка, а квартира наша все одно їй залишиться у спадок. Дитина не сприймає жодних доводів.

Днями пізно повернулася з університету. Підозрюю, що навмисно не попередила і на дзвінки не відповідала. Чого далі від неї очікувати? Як їй пояснити, що зараз ситуація з грошима кардинально змінилася і немає у нас можливості купити їй житло ?! Нам не шкода, просто немає можливості. Або влізти в кредит все-таки, щоб відносини не псувати? Вона вже і з братом взаємини зіпсувала.

А все життя ще попереду …

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

Источник

Рейтинг статті
Поділитися з друзями
BBCcCNN