Відео порятунку 77-річної жінки наземним роботом на Донеччині вразило світ. ТСН знайшла вцілілу Антоніну Хоружу та дізналася неймовірні подробиці її евакуації з-під Лимана.
Мережу вразило відео від 3-го армійського корпусу, де наземний роботизований комплекс (НРК) рятує літню жінку, яка виходила з повністю зруйнованого села. Антоніна Хоружа падала дорогою, з рук у неї вислизали ціпки. Коли вона була повністю знесилена, до неї під’їхав робот.
Про що вона думала під час евакуації та як живе зараз — кореспондентка ТСН Ірина Маркевич поспілкувалася з жінкою, чиє спасіння називають неабияким фартом.
Життя у підвалі: макарони і талий сніг
Дрон під Лиманом помітив рух у дворі повністю зруйнованого селища. Це була Антоніна Максимівна, її син Володимир, невістка Лариса та їхній сусід. Евакуація звідси закінчилася ще минулого літа, але 77-річна жінка тоді відмовилася їхати з будинку, в якому прожила понад пів століття.
«Кидати її ми не змогли — мати, у нас би серце стало», — каже син жінки Володимир.
Те, що довелося пережити родині взимку, важко уявити. Вони майже не виходили з підвалу. М’язи на ногах атрофувалися. З їжі — лише макарони, з води — дощова або талий сніг. На їхніх очах гинули сусіди, яких через обстріли нікому було ховати.
Унікальна операція 60-ї бригади
Самостійно вийти родина не могла: кожен метр прострілюється. Щойно настала нельотна для ворожих дронів погода, військові наказали: «Біжіть». Син з невісткою пішли за дроном-провідником, а Антоніна Максимівна з двома ціпками почала відставати.
«Я стала падати, стала карабкаться — страшне. Лізла і навкарачки, і Богу молилася: поможи мені, Боже, я хочу вижити і хочу ще пожити хоча б місяць», — каже Антоніна Хоружа.
Пілоти 3-го армійського корпусу (60-та ОМБр) побачили через камеру, як жінка падає. Було ухвалено рішення відправити за нею НРК. Бійці навіть написали на ковриках: «Бабусю, сідайте», хоча пані Антоніна напис не побачила через поганий зір. Вона сіла в «тєлежку», бо сил іти більше не було.
«Коли НРК до неї під’їжджав, було видно, що вона робить останні кроки, у неї задишка і вона далі не пройшла б», — каже «Сайко», заступник командира роти наземних систем «Cerberus» 60-ї ОМБР.
Дві години під обстрілом
Робот віз жінку дві години. Дорога була вщент розбита, машину постійно підкидало на вирвах.
«Ось так підкидує, думаю, нехай підкидує, я їду, я не бачила ні водія, нічого. Я всі молитви перечитала і плакала, і палки були всі в крові. І Бог дав — вижила! Вижила — значить, Бог є», — каже Антоніна Хоружа.
Уся операція тривала понад 4 години. На позиціях жінку зустріли рідні, які подолали 8 кілометрів пішки.
Нове життя на Черкащині
Зараз родина на Черкащині. Живуть у будинку військового, який зник безвісти (його родичі дозволили поселитися). Сусіди допомагають із дровами та їжею. Третій армійський корпус продовжує опікуватися родиною і шукає для них житло з кращими умовами, бо пані Антоніні важко через зручності на вулиці.
77-річна жінка вперше за рік спала не в погребі. Вона попросила гарячого чаю і цукерку.
«Я хочу пожити ще хоча б місяць!» — каже вона.
