Бабцю, чому мама знову не прийшла по мене в садочок? За всіма приходять мами, тата, а за мною тільки ти?

– Сашуньчику, ну чому ти плачеш? Все буде добре, – заспокоювала онука бабуся Тая.

– Бабуся, чому мама знову не прийшла за мною в садочок? За всіма приходять мами, тата, а за мною тільки ти? – схлипував малюк.

Мама Саші, Ліля, після зaгuбелі чоловіка довго не могла прийти в себе, потім вона стала трохи випивати, це затягнуло і вона могла не приходити додому тиждень. Саша постійно залишався в садку один, потім вихователька дзвонила бабусі і їй доводилося забирати внука до себе.

Потихеньку Саша переселився до бабусі, мама спочатку приходила до них, а потім вони її бачили все рідше і рідше.

Якось мама прийшла з новим дядьком в гості до бабусі. Саша побачив її, але підійти побоявся.

– Мама, накривай стіл – сказала вона. -Це мій чоловік Стас.

А той підійшов до малюка і вручив йому плюшевого зайця.

Але Стас виявився таким же любителем випити, поспати і поїсти. Бабуся подивилася на них тиждень, потім сказала:

– Дорогі мої, ідіть живіть в іншому місці, мені треба онука ростити, ставити на ноги.

Так мама зовсім зникла з життя сина. Бабуся намагалася виховувати онука чесним, порядним і вихованим мальчіком.Саша дуже любив бабусю, вона була у нього найріднішим людиною.

Незабаром мама знову з’явилася, вона прийшла з маленьким немовлям на руках.

– Мама, це твій онук, звуть Максим, нехай він побуде трохи у тебе. А мені треба терміново йти, – сказала вона бабусі.

– Куди йти, Ліля? Що ти твориш, берись за розум, я вже і так виховую Сашу, а ти мені ще й Максима даруєш.

– Так вийшло, що мені тепер з ним робити? Квартиру ми зі Стасом продали, зараз шукаємо житло, як тільки знайдемо, то я відразу заберу у тебе і Сашу і Максима, – сказала Ліля і пішла.

Бабуся звичайно, не сподівалася, що Ліля забере своїх дітей. У Дочки були зовсім інші «інтереси» в цьому житті, і навряд чи вона буде шукати найближчим часом роботу.

Бабуся Тая стала ростити двох онуків. Саша потихеньку підростав, в школі вчився добре. Максим уже почав ходити в садок. Бабуся пекла смачні пиріжки, а хлопчаки бігали на ринок і продавали їх, ці гроші виручали, тому що жити на пенсію було дуже важко.

Саша допомагав бабусі, вона навчила його ставити тісто, робити смачні начинки, ну а вже продавати їх хлопчик вмів. Всі продавці на ринку кожен день чекали Сашку з його смачними і гарячими пиріжками.

– Саша приходь завтра раніше і принось побільше, вже дуже смачні вони у тебе, ми будемо чекати! – говорили всі.

Бабуся не могла натішитися на внука, адже він був її помічник, надія і опора. Саша, коли підріс, став ходити в садок і забирати Максима.

У бабусі почали боліти ноги, вона практично не виходила з дому. Стан погіршувався з кожним роком. Одного ранку Саша запитав:

– Бабуся, як ти себе сьогодні почуваєш? – а у відповідь нічого не почув. Бабусі не стало.

Якось Саша став наводити порядок в кімнатах, і перебираючи в серванті знайшов ощадну книжку, там була не зовсім маленька сума грошей. Ось вони то йому і стали в нагоді. На той час хлопець вже встиг закінчити школу, а слідом кулінарне училище.

Саша знайшов приміщення, зробив там ремонт, і відкрив малесеньке кафе. То був невеличкий переобладнаний контейнер, яке назвав “Сашкові пиріжки”.

Працював практично він один, вранці ставив тісто, робив начинки. В обід чергу за теплими пиріжками вибудовувалася до дверей. Приходили всі продавці з ринку, школярі бігли після уроків, мешканці поблизу лежайшіх будинків. Максим допомагав братові у вільний час.

Якось мимо їх кафе проходила Ліля, вона була якась загублена і втомлена, зупинившись навпроти вітрини, жінка почала вивчати чи то асортимент, чи то своє відображення. Сашко, побачив її у вікно, тут же вибіг.

– Мама! – прокричав він

– Синочку! Сашенька! – жінка обняла сина міцно-міцно.

Потім він привів її посадив за вільний столик, нагодував. А Увечері вони пішли додому все разом: мати і двоє синів.

У будинку Ліля стала просити у них прощення:

– Хлопчики мої, вибачте мене, синочки, я така дурна була, все життя чогось шукала, поневірялася. І зовсім не думала про вас. Мені зараз жити ніде, я нікому не потрібна, – і вона заплакала.

Сини підійшли, обняли маму і сказали:

– Ми тебе прощаємо, живи з нами, але тільки присягни що ти не питимеш!

– Дякую. Я вже не п’ю, здоров’я не дозволяє, та й працювати хочу, але мене не беруть ніде.

– Все буде добре мама, будемо разом пекти пироги і продавати. Підеш працювати з нами в кафе? Я пам’ятаю які смачні пироги ти пекла, коли я був маленький.

Ліля розплакалася і обняла своїх хлопчаків.

Минуло кілька років, Сашкове кафе виросло в однойменну мережу. Максим на той час встиг одружитися, та й у нього, Сашка, особисте життя потихеньку налагоджується, сьогодні він йде знайомити Юлю з матір’ю, вона повинна неодмінно їй сподобатися!

Джерело.

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Бабцю, чому мама знову не прийшла по мене в садочок? За всіма приходять мами, тата, а за мною тільки ти?