Баба Марія на наступний день пішла до Надиних батьків, повідомити, що вони стали дідом з бабкою. Мати мовчки вислухала новину, і заявила, що треба добре обмити онука, і тут же попросила у баби Марії грошей

У житті Наді майже не було приємних спогадів. Дитинство вона пам’ятала смутно, дитячий сад, школа, нічого особливого. Жили бідно, батьки отримували мало, і грошей вічно не вистачало.

Надя завжди була одягнена гірше від інших в класі, і дуже соромилася цього. Шкільна форма та спідниця з кофтиною, ось і весь одяг. Далекі родичі іноді віддавали обноски, застарілі, що вийшли з моди речі, але діватися було нікуди, носила.

Надя прекрасно пам’ятала той час, коли батьки почали випивати. Спочатку потроху, за вечерею, а потім почалися сходки друзів. Надя, приходячи зі школи, бачила, як на кухні сидять сумнівні лиця на столі, в кращому випадку була яєчня і консерви, мама зовсім перестала готувати.

Надя часто лягала голодною спати. Іноді її пригощала в школі подружка Жанна, вона приносила з дому пиріжки, яблука, кілька разів запрошувала Надю до себе на вечерю.

На випускний Надя не пішла, не було що вдягти. Отримала атестат, і поступила в училище на швачку. Вдома нічого не змінювалося, і Надя якомога більше часу намагалася проводити в училищі.

Іноді вона ходила на танці з Жанною, і познайомилася там з Юрієм. Він був матросом на кораблі, і часто йшов в плавання. Між ними відразу виникла симпатія, і вони почали зустрічатися. Наміри у Юрія були серйозними, він збирався піти зі служби, і шукати іншу роботу, зібрати гроші на весілля і тоді одружитися з Надею.

Юрій пішов у плавання, а Надя зрозуміла, що чекає дитину. На листи Юра не відповідав, і Надя не знала, що їй робити. Їй нездоровилося вранці, не було апетиту, і мати здогадалася, що донька при надії.

– Що, догралась? В подолі принесла? Ми з батьком працювали, не покладаючи рук, а ти нас ославити вирішила? Як ти збираєшся жити далі, ні чоловіка, ні роботи, на нас з батьком розраховуєш, та ні, дорога, сама викручуйся, як хочеш! Незаплановані внуки нам не потрібні!

Надя заплакала, їй і так важко було, Юрій мовчав, і вона не знала, що їй робити.

Час минав, Надя продовжувала ходити в училище, живіт ріс. Зі старої материнської сукні вона пошила в училищі собі простору сукню, і ходила в ній. Шила вона вже непогано, викладачі хвалили її.

На 9-му місяці вона злякалася. Куди вона принесе дитину, в цей дім, де вічно нічні “посиденьки”, що дитина буде бачити хорошого тут?

Баба Марія.

Надя вийшла на прогулянку, і сіла на лавку. Там сиділа сусідка баба Марія.

– Що, дівонько, важкі часи у тебе? Розумію, знаючи твоїх батьків… Як далі жити думаєш, де твій хлопець?

– Хлопець пішов у море і зник, не відповідає на листи, батьків я його не знаю, не можу запитати у них, може що трапилося з ним… Скоро малюк на світ попроситься, а у мене ні речей, ні ліжечка для дитини немає, що робити, не знаю.

– Значить так. Живу я одна, квартира двокімнатна, місця вистачить. Збирай речі і переїжджай до мене. Буду допомагати тобі з дитиною. Онуки в мене вже дорослі, виняньчила їх, знаю, як з дітьми поводитися.

– Бабусю Маріє, ну навіщо це Вам.. тягар такий звалювати на свої плечі… Я не можу, спасибі Вам велике за пропозицію, я зворушена!

– Ні, Надю, відмови не приймаю. Чекаю тебе з речами.

Баба Марія встала з лавочки, і пішла до під’їзду. Надя розгубилася, так несподівано все це. Чужа людина пропонує допомогу, а рідна мати і чути не хоче про дитину. Надя пішла додому, зібрала речі, і заглянула на кухню, де, як завжди, сиділа гоп-компанія.

– Я йду жити до сусідки Бабусі Марії.

Матір глянула на неї посоловілими очима і махнула рукою, типу, йди заради Бога. Надя пішла, тихенько зачинивши двері.

У Баби Марії була затишна, чиста квартира. У кімнаті, яку баба Марія виділила Наді, стояло ліжко, шафа, тумбочки, нічого зайвого. Баба Марії допомогла облаштуватися, розкласти речі в шафу.

Донька бабусі Марії привезла старе, розкладне дитяче ліжечко своїх дітей. Воно було ще міцним, і виглядало непогано. Баба Марія дала Наді швейну машинку, купила тканини, і Надя нашила пелюшок, сорочечок для дитини.

Материнство.

Все почалося вночі. Надя викликала швидку допомогу за телефоном, і поїхала. Баба Марія дуже переживала, і чекала дзвінка. Ближче до ранку зателефонувала медсестра, і повідомила, що на світ появився здоровий хлопчик.

Баба Марія на наступний день пішла до Надиних батьків, повідомити, що вони стали дідом з бабкою. Мати мовчки вислухала новину, і заявила, що треба добре обмити онука, і тут же попросила у баби Марії грошей на пляшку.

Баба Марія махнула рукою і пішла. Про що з ними можна розмовляти, зовсім вже деградували. Через 5 днів Надю виписали. Її подруга Жанна найняла таксі, і їх доставили прямо до дому. Хлопчика назвали Матвій. Це був чорнявий, смаглявий хлопчина. Він весь час спав, і не доставляв клопоту.

Баба Марія знайшла Наді замовників на пошиття одягу. Надя шила халати для магазину, і непогано заробляла. Коли треба, баба Маша сиділа з малюком.

Пройшов місяць. Надині батьки приходили один раз подивитися на внука, принесли брязкальце. Мама навіть потримала трохи на руках Матвійка, і потім вони пішли знову в тривале “святкування”, і не приходили.

Юрій

Якось пролунав дзвінок у двері. Надя відкрила, і обімліла. Там стояв Юрій з квітами. Він радісно кинувся обіймати Надю.

– Юра? Ти де пропадав, я тобі писала, ти не відповідав ..

– Надюшко, я був у в’язниці. Наш корабель заарештували за кордоном, і всі ці місяці йшло розслідування. Нас ретельно перевіряли. Але тепер все добре, я звільнився, і приїхав за тобою!

– Юр, а я тепер не одна ..

Юра зблід.

– Знайшла когось, так, Надь? Я все розумію, я пропав, не відповідаю, що ти могла подумати…

Юрій важко зітхнув, і зібрався вже до виходу, як в сусідній кімнаті заплакав Матвій.

– Хто це? У тебе дитина?

– У нас, Юро, дитина. Це твій син Матвій, копія ти, пішли знайомитися.

Юра здивовано дивився на Надю. Його син. Він пішов до кімнати, і побачив малюка, який посміхався беззубим ротом. Юра заплакав від радості і розчулення.

– Надюшко, мила моя .. Спасибі тобі, що народила, незважаючи ні на що, цього прекрасного хлопця ..

Завтра ж я заберу вас, і ми поїдемо до мене додому. У мене великий будинок, залишився в спадок від бабусі, батьки живуть в іншому місті, і до них поїдемо. І обов’язково влаштуємо весілля!

Перед від’їздом, Надя заглянула до своїх батьків, попрощатися, і сказати, що виходить заміж. Мати була твереза, і сказала, що рада за Надю. Наді стало навіть шкода її, мати все таки. Вона поцілувала її в щоку, і втекла.

Через місяць відбулося весілля. Батьки Юри прийняли дуже добре Надю, і обожнювали  внука. Надині батьки теж приїхали, поводилися скромно, і навіть не напилися на весіллі. Баба Марія подарувала молодим свою швейну машинку і колекцію рідкісних книг.

Як часто батьки відмовляються допомогти юній дівчині, дізнавшись, що вона чекає дитину. Вважають ганьбою, виганяють з дому, змушують написати відмову від дитини. І тільки істинно люблячі батьки допоможуть, і разом знайдуть вихід із ситуації, підтримають у важкі часи.

Автор: Татьяна “Нотатки оптимістки”. Дзен.

Фото ілюстративне.

Источник

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Баба Марія на наступний день пішла до Надиних батьків, повідомити, що вони стали дідом з бабкою. Мати мовчки вислухала новину, і заявила, що треба добре обмити онука, і тут же попросила у баби Марії грошей