Ася переживала і ходила сама не своя. Єдиний раз приїхала донька, а вона не рада. Після від’їзду молодих, стало зовсім зле, чи осінь змусила хандрити чи вона щось в житті упустила, недодала своїй доньці

Україна

У свої 52 роки Ася була самотньою жінкою. Без сім’ї, вона і заміжньою не була жодного разу. Єдина двадцятитрьохрічна донька працювала в іншому місті і відвідувала її рідко. Молодість, знаходила єдине виправдання її рідкісним дзвінкам і приїздам тільки по великих святах.

Подруг у неї було мало, та й ті що залишилися без чоловіків волею долі. Зустрічалися частіше по суботах.

Ближче до осені подзвонила донька і обіцяла приїхати з другом, на радощах Ася побігла ділитися приємною новиною до подруг. Жінок було не зупинити, вони уже бачили як панькаються з онуком Асі, гуляють з ним і вчать всяких веселих штучок.

Донька приїхала з кавалером 20 вересня. Сказати що Ася була здивована, нічого не сказати. Перед нею стояв дорослий чоловік із сивиною на скронях, старший від доньки на 20 років, а може і більше.

Мама знайомся:

– Це Іван. Я тобі казала, ми зустрічаємося.

– Ася, – протягнула руку, – ой, Асія Володимирівна.

– Може, просто Ася? – подарував букет квітів кавалер доньки.

– Все-таки краще Асія Володимирівна.

Подруги дзвонили з ранку. Ася щоб не докучати молодим пішла гуляти з подругами. Та й провітритися, не такого вона очікувала чоловіка поруч з донькою.

– Він же їй в батьки годиться, – обурювалася Валя.

– Ну що ти Валь? Може все налагодиться?!

– Що налагодиться? Вік або різниця між ними?

– А що тут такого, ну вибрала вона старшого і мудрішого від себе чоловіка, це все без батьківське виховання. Ось і тягнеться дівчинка до старших, – говорила подруга Жанна.

Раптом Ася не витримала і дала волю сльозам. Подруги відчули свою вину і почали втішати свою подругу.

– Ну годі, Асю, значить любов чи що там у них буває, а може все ще зміниться, їй же всього 23.

– Їй треба друга свого віку, точно! – осінило Олю, – на Новий рік покличу своїх до себе і вас запрошую, будемо за містом відзначати як в старі добрі часи великими сім’ями. Вона забуде про свого нареченого і зрозуміє що була не права, особливо коли побачить мого Романа, він тепер у мене ого який наречений, – підморгнула Оля.

Ася переживала і ходила сама не своя. Єдиний раз приїхала донька, а вона не рада. Після від’їзду молодих, стало зовсім зле, чи осінь змусила хандрити чи вона щось в житті упустила, недодала своїй доньці.

В один із суботніх вечорів одна з подруг, Оля, якось за всіх вирішила, що пора прикрасити своє життя. Звичайно тут же її подруги присоромили, серед них була і Ася. Тільки Оля не вгамовувалася і вирішила їхати в кінці жовтня на море. Побувати в країні мандаринів, набратися сонячної енергії і повернутися в холодну осінь. Уже правда іншою, щасливою. Як вона сказала:

– Тухніть на своїх місцях, і потім не кажіть, що я вам не пропонувала. А Новий рік я зустрічатиму іншою, щасливою, такою, що відпочила і з новими ідеями.

Як не дивно її умовлянням крім Асі ніхто не піддався, по-перше витратна справа, по-друге думати, де взяти гроші і по-третє, навіщо це треба і вдома добре, та й не хочеться вже нікуди в свої 55.

Ася десь в глибині душі вірила в це, але поступилася Олі. Так дві жінки, на пару яким більше століття, рвонули зі своїх насиджених місць і поїхали на південь.

Насолоджуватися красою природи, гірським повітрям, теплим морем. Саме зараз дозріває хурма, гранати, виноград і перші сонячні мандарини…

Море ще тепле і кришталево чисте, а пляжі порожні… те що треба нашим одиноким жінкам.

– Зараз там великі знижки, сезон завершується, а ми встигаємо з тобою на самий пік зниження цін, – підбадьорювала Оля налякану Асю в аеропорту, – долетимо і не помітиш. У морі купатися – це нехай молоді, нам шкідливо з тобою хизуватися купальничками. Будемо гуляти, зустрічати заходи, сидіти в кафе, і звичайно гуляти по набережній… Щастя воно поруч, – зітхала в передчутті Оля.

Аеропорт тихо зустрічав наших жінок.

У повітрі витав терпкий запах опалого листя, аромат соковитих фруктів, морського бризу і легкої надії.

Жінки орендували гостьовий будинок в 30 хвилинах ходьби від моря. Ася не встигла розкласти свої речі, як Оля потягла її в місцеве кафе.

– Голодна неймовірна, кабана б з’їла!

– Не забагато? Може досить салату на вечір і фруктів.

– Ти, Асю, як хочеш, а мені вже нема чого соромитися, можу собі ні в чому не відмовляти, тим більше в смачній їжі.

Оля їла і нахвалював місцеву кухню.

– Щоб там не говорили, але готова їжа, та ще й приготовлена ​​не мною, смачніша в рази, – сміялась Оля.

Дні проходили швидко, не встигли подивитися всі визначні пам’ятки. Ася була вдячна Олі, що та витягла і вмовила її поїхати з нею. Час і правда пройшло чудово. І вона почувалася зовсім інакше. Десь в глибині душі з’явилася тиха надія.

Уже в літаку, вона поплескала свою подругу в знак подяки.

Олі не треба було пояснювати це жест, за стільки років вона знала Асю як облуплену

31 грудня все було готове і накрито на столі. Дівчата весь день куховарили, варили і накрили до вечора шикарний стіл. Обговорили з усіма час, переодягнувшись чекали гостей.

– Асю, донька приїхала? Я своєму Роману дала завдання, не дивуйся його поведінці.

– Так, приїхала одна, ледве вмовила. Така вперта Аліна буває. Під’їде на таксі.

– От і добре, далі справа за молодими, – підморгнула Оля.

Першим приїхав Роман, подарував букет мамі і пішов відкорковувати випивку. Під’їхала сім’я Валі з онуками, Асина донька. Ще були молоді хлопці, друзі Романа і донька Жанни з подругою. Гостей ставало більше. Настрій піднімався з кожним ковтком випитого новорічного напою. Вечір обіцяв бути довготривалим. Роман прекрасно виконував свою роль.

Варто було тільки Аліні відвернутися, як Рома перекинув на неї келих. Вони вийшли з-за столу, Рома галантно запропонував допомогти в якості вибачення і показати ванну. Оля з Асею тримали кулачки. Новорічна ніч вступила в свої права, пробили куранти, молоді пішли зустрічати новий день Нового року, малеча заснула, а жінки посиділи за столом, побалакали, домовилися на літо разом вчотирьох їхати на море, прибралися і роз’їхалися по домівках.

Вранці Аліна не повернулася. Ася дуже хвилювалася. Подзвонила Олі, на що та відповіла:

– Спить вона, ні не разом, Рома поступився своєю кімнатою. Не переживай, відіспиться, приїде, проводить син. Рома якщо взявся за справу, то всією душею і всім талантом, – посміхнулася Оля.

Серце тихенько затріпотіло, ось вона та сама тиха надія, яка так сильно відчувалася на півдні під теплим сонцем.

Фото ілюстративне.

Источник

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Рейтинг статті
Поділитися з друзями
BBCcCNN