Декому гроші могли тільки снитись
Попри те, що Радянський Союз давно залишився у минулому, багато людей досі відчувають ностальгію за тими часами. При цьому чимало з них навіть не жили в СРСР і мало знають про реальні умови життя, зокрема про рівень доходів.
Однією з тем, що найчастіше спливає в розмовах, є зарплати — мовляв, колись на них можна було дозволити собі все. Але чи так це було насправді, пише УНІАН.
Середня зарплата в СРСР
Рівень оплати праці у Радянському Союзі суттєво залежав від періоду та професії. Якщо розглянути 1970–1980-ті роки, то середня зарплата зростала поступово:
- 1970 рік — близько 122 рублі;
- 1975 рік — 145,8 рубля;
- 1980 рік — 168,9 рубля.
Однак ці цифри — лише статистичний середній показник. Реальні доходи залежали від сфери діяльності.
В кого стабільно високі зарплати
Представники робітничих професій — слюсарі, токарі, електрики — заробляли набагато більше за середній рівень. У 1970–1980-х вони могли отримувати 250–600 рублів, а досвідчені фахівці — навіть до 1000 рублів на місяць. Ті, хто працював на Півночі чи Далекому Сході, мали ще й значні надбавки — спочатку 50%, а потім по 10% за кожен рік роботи.
Низькі, але стабільні доходи
Освітяни в СРСР належали до найменш оплачуваних категорій. У 1970-х середня зарплата вчителя становила лише 100–120 рублів, пізніше зросла до 130–200 рублів. Виняток становили викладачі вишів: професори могли отримувати 400–500 рублів.
Різниця між цивільною та оборонною галузями
Заробітки інженерів залежали від напрямку роботи. У цивільних підприємствах вони отримували 600–700 рублів, а в оборонній промисловості — значно більше. Наприклад, інженери Центрального конструкторського бюро морської техніки (ЦКБМТ) мали зарплати 900–1300 рублів, а головні інженери великих проєктів — до 1800 рублів. Керівники заводів могли заробляти навіть 2500–3000 рублів.
