Перетинаючи кордон, покидаючи рідні міста від Львова до Харкова, особливо коли це робиться вимушено, кожному потрібна психологічна підтримка. Значну долю відчуття спокою та впевненості при цьому має мова. Саме такої думки дотримується Кіра Миронюк — фахівчиня з логопедії з багаторічним досвідом, що на власному досвіді відчула, що таке перетинати кордон, не сподіваючись на повернення додому.
Як показує практика міграційних психологів, більшість іммігрантів та біженців в перші пів року перебування за кордоном, навіть коли вони знаходяться у цілком комфортних умовах, переживають складну депресію, що посилюється, якщо не підтримувати своє ментальне здоров’я. Причини такого стану не в грошах чи наявності місця роботи, а в почутті перебування в своєму звичному середовищі, серед людей які підсвідомо тебе розуміють. Працюючи з багатьма біженцями за кордоном Кира Миранюк відзначає що розмовляючи українською, навіть ті хто, до початку війни не спілкувався нею в побуті, вимушені мігранти відчувають себе комфортніше, відчуваючи в собі частинку дому. Також це проявляється в бажанні оточення себе речами, що нагадують про Батьківщину. Так, наприклад, логопединя ділиться спостереженням, що збирає усе, що нагадує про рідний Львів.
“Ще у лютому 2022-го року, у паніці перетинаючи митницю, мені припало на думку, що я полишила щось важливе, рідне, тому намагалася завести розмову, кожен раз коли чула Львівську говірку”, — ділиться спогадами логопединя.
Найважливіше україномовне оточення за кордоном для дітей та підлітків, незалежно від їх віку — вважає Кира Миронюк. В своїй роботі вона щоденно стикається з маленькими українцями, яким доводиться опановувати чужу мову задля того, аби ходити до школи та заводити друзів.
“Дорослим легше, адже вони можуть щодня дзвонити своїм близьким, обговорюючи різні ситуації, допомагаючи своїм людям навіть простим спілкуванням по телефону”, — зазначає Кіра Володимирівна. Також вона відмічає важливість занять спортом, аби подолати відчуття безпорадності та стану колапсу.
Найголовніше, що радить Кира Миронюк, — це не відмовлятись від думок про повернення, навіть якщо перетнули дуже багато кордонів і плануєте подальшу міграцію, адже сам факт можливості повернення сприяє виходу з тяжкого морального стану.
