“А давайте розберемо ситуацію з цим (єб*^^ тупим) популізмом про “3000 км безкоштовно” в площині “чому так сталося”? Дуже сухо і обʼєктивно. Отже, більшість політиків схильні до популізму заради рейтингу. В тому числі, за рахунок поганих рішень для держави і грошей платників податків”, – пише нардеп Ярослав Железняк у своєму Телеграм-каналі, передають Патріоти України, та продовжує:
“Тому для того, щоб обмежити вплив політиків на рішення державних компаній (а саме така є УЗ) та і взагалі на фінансові питання, в державі існує багато інструментів “балансу та противаг”.
Давайте їх перерахуємо:
Наприклад, у самого політика існує система радників, які оцінюють ідею і можуть надати альтернативну думку.
Є Уряд, який як раз відповідає за виконавчу гілку влади, і може відмовити в реалізації рішення;
В Уряді є Міністр фінансів, який може не надати дозвіл на видалення коштів на таку ідею. Або переконати, що їх немає/ краще інвестувати в щось інше;
Є профільне міністерство (в нашому випадку це МінВідновлення), яке відповідає за нормальну роботу компанії УЗ;
Є Наглядова Рада УЗ, яка отримує мільйоні зарплати, саме для того, щоб захистити компанію від політичних рішень, які можуть нашкодити її інтересам;
Є Парламент, який може не надати гроші в Бюджеті або навіть заборонити своїм рішенням таку ідею;
Врешті решт, є Рахункова палата та ДАСУ, яки мають теж показати обʼєктивно чому це погана ідея…..
Але ( ) в нашому випадку жоден, жоден з цих запобіжників не те що не спрацює, а навіть теоретично навіть і не думає хоч якось виконати свою функцію. Просто буде робити вигляд свого існування, до речі, в більшості випадків, теж на гроші платників податків….
Тож хвора система державного управління – породжує хворі рішення. А спотворена, роздерта 6-ть років всіма видами силовиків, внутрішньородової боротьби, спустошена і повністю втративша будь-яку спроможність на субєктність система – породжує такі самі потворні рішення.
І якщо ви думаєте, що це тільки з популізмом так у нас зараз – то ні. Це просто один з тисячи прикладів, який демонструє як раз не виключення, а вже традиційний шлях прийняття рішень в країні…”.
