І, як правило, причиною, погіршення стосунків стала нова будівля чи дерево, яке з’явилося прямо на спільні межі. На прохання трохи відступити від паркану, часто можна було почути тільки незгоду, що і переходило у затяжні спори та сварки. Пише gromada
Для того, щоб уникнути подібних ситуацій, необхідно кожному із нас знати про встановлені законодавством обмеження та одразу вимагати їх дотримання.
Отже, Державними будівельними нормами — ДБН 79-92 «Житлові будинки для індивідуальних забудовників України» — були встановлені такі відстані для зелених насаджень:
від стін будинків і споруд до осі дерев — 5 м, для кущів — 1,5 м;
від межі сусідньої ділянки до осі дерев — 3 м, для кущів — 1 м.
Однак, варто пам’ятати, що гілки дерев та кущів не повинні перетинати меж сусідніх ділянок.
У разі проникнення коренів і гілок дерев з однієї земельної ділянки на іншу власники земельних ділянок, на які виступають гілки та корені мають право самостійно відрізати корені дерев і кущів, які проникають із сусідньої земельної ділянки, якщо це є перепоною у використанні земельної ділянки.
Також, відповідно до ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», якщо з іншого боку межі нема забудови, то відстань до бічної межі ділянки від найбільш виступної конструкції стіни повинна становити не менше 1 м.
При цьому має бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних земельних ділянок.
Згідно із санітарними нормами туалети потрібно розташовувати не ближче 15 м від житлового будинку і літньої кухні, а від питного колодязя — за 20 м.
Вимоги щодо огорожі (висоти, конструкції, матеріалу) встановлюються місцевими правилами забудови. Огорожа має проходити по межі і не повинна створювати перешкод для використання за призначенням сусідської земельної ділянки, затінювати її та ін.
Також, власники і землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей: затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення інше.
Варто наголосити, що ДБН на сьогодні втрачають чинність, оскільки тепер такі питання уже не є компетенцією центральних органів влади, а віднесені до повноважень органів місцевого самоврядування.
Сьогодні такі норми встановлюються в місцевих правилах забудови або проекті забудови і благоустрою населеного пункту, які затверджуються місцевою радою після погодження з місцевим органом містобудування та архітектури. Але варто відзначити, що встановлені норми колишнім ДБН повністю знаходять своє відображання у актах органів місцевого самоврядування.
А у разі наявності серйозних спорів щодо додержання сусідами правил добросусідства та стосовно меж земельних ділянок, які перебувають у власності вирішуються судом за відповідного звернення власника до суду через свого адвоката, оскільки на сьогодні встановлено порядок отримання від адвокатів правової допомоги у судах.
