Світлана з Миколою одружені вже 5 років. У мами Миколи однокімнатна квартира, а у батьків Світлани – двокімнатна, але там живе сестра з дитиною. Довелося квартиру орендувати. Та несподівано для подружжя, Миколі у спадок від дідуся, за яким його тітка доглядала роками, дісталася велика двокімнатна квартира. Тітка дуже образилася і мовила якось Світлані: – Не буде тобі тут щастя, згадаєш моє слово! Бачиш, втерлася в довіру, з животом тут ходила, пил витирала та суп варила, а я так тяжко працювала біля нього. Щасливе подружжя оселилося в дідусевій квартирі, але й гадки не мали, що їх там чекає

Життєві історії

Світлана з Миколою одружені вже 5 років. У мами Миколи однокімнатна квартира, а у батьків Світлани – двокімнатна, але там живе сестра з дитиною. Довелося квартиру орендувати. Та несподівано для подружжя, Миколі у спадок від дідуся, за яким його тітка доглядала роками, дісталася велика двокімнатна квартира. Тітка дуже образилася і мовила якось Світлані: – Не буде тобі тут щастя, згадаєш моє слово! Бачиш, втерлася в довіру, з животом тут ходила, пил витирала та суп варила, а я так тяжко працювала біля нього. Щасливе подружжя оселилося в дідусевій квартирі, але й гадки не мали, що їх там чекає

Світлані 28 років, з Миколою вони одружені 5 років, є у них донька, Олеся, якій нещодавно виповнилося 3 роки. Світлана віддала донечку в садок трохи раніше 3-х років, сама відразу ж вийшла на роботу, заробляє нарівні з Миколою. Але проблемою у них стала їх квартира в якій вони живуть. Чоловіка квартира.

Як тільки молоді одружилися, почали орендувати квартиру. У Миколиної мами однокімнатна квартира, у батьків Світлани квартира двокімнатна, але в неї прийшла жити з дитиною її старша сестра. Вона спочатку виїхала заміж далеко, а 3 роки тому повернулася – не склалося. Світлана на той час заміжня вже була, не жила з батьками.

Світлана з Миколою орендували житло 3 довгих роки, відкладали потроху грошей, сподіваючись на кредит. А 2 роки тому дуже несподівано для Миколи та його мами, чоловікові Світлани залишив у спадок квартиру двоюрідний дідусь.

У діда нікого не було з родичів найближчих, але Микола з Світланою орендували квартиру неподалік, ось і заходили частенько провідати старого.

Світлана прибирала у нього раз в тиждень, приносила йому суп в контейнері, могла збігати в аптеку або магазин. Її чоловік заходив щось полагодити, поправити, без будь-якої надії на квартиру.

Вони думали, що дід залишить квартиру сестрі свекрусі, вона кілька років обходила старенького. А він зробив інакше.

Тепер Микола – повноправний власник двокімнатної квартири і кредит сім’ї брати начебто і немає потреби. Тільки тітка, яка розлютилася на рішення спадкодавця спересердя мовила, звертаючись до Світлани:

-Не буде тобі тут щастя, згадай моє слово! Бач, втерлася в довіру, з животом ходила підлогу мила та суп варила, а я так тяжко працювала біля нього.

– Я не втиралася в довіру, і не вмовляла нікого, просто шкода було старенького, от і допомогала, коли могла, – щиро говорила Світлана.

Спочатку все йшло нормально, Світлана та Микола раділи переїзду в своє житло, накопичення пішли на ремонт, почали замислюватися про придбання машини після того, як Світлана вийде з декрету. Але почастішали сварки між подружжям. Микола постійно дорікав дружині.

– Це моя квартира, – відповідав Микола на прохання дружини прибрати за собою розкидані речі, – що хочу – те в ній і роблю. Як хочу, так себе і веду. Тобі щось не подобається?

Спочатку це було рідкістю, але тепер все частіше і частіше. Він в комп’ютері сидить, чай п’є, крихти всюди, чашка потім так там і залишається, а скажеш, так відразу: моя квартира, чого командуєш, ти тут ніхто, а я роблю все, що захочу.

І виникали сварки буквально на рівному місці. Світлана вже почала відчувати себе прислугою у власній родині: не смій сказати, якщо щось не так, не проси допомоги, коли чоловік відпочивати пішов.

– Образливо мені до сліз, – якось жалілася світлана мамі, – ні, він потім відходить, інший раз і вибачається, допомагати кидається, але мало не через день підкреслює так чи інакше: моя квартира, а ти тут – ніхто.

Світлана не те що про другу дитину вже не думає, вона готова піти від таких важких сімейних відносин. Тільки куди йти? У батьків сестра з дитиною, де вона приткнеться? На орендовану? А на що знімати, адже треба донечку ще ростити.

-Ну і дорікнув там один раз чи два, – говорить Світлані свекруха, – він же не серйозно, а в запалі сварки. Подумаєш, чого в сімейному житті тільки й не буває, є ще гірше см’ї живуть. Помиріться і знову у вас все буде добре. А куди ти підеш? Тут хоч своє житло! Ну і що, що чоловіка. Можна і потерпіти і зробити вигляд, що ти нічого не чула. Мовчи собі та й все, не звертай уваги.

Світлана навіть не знає тепер, як правильно вчинити. Чи дійсно зробити вигляд, що нічого не  чує. Чи краще кинути такого чоловіка, адже від нього нічого хорошого не варто очікувати, і влаштовувати своє з донькою життя.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – eventhesparrow.com

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Loading...

Жми «Нравится» и получай только лучшие посты в Facebook ↓

Світлана з Миколою одружені вже 5 років. У мами Миколи однокімнатна квартира, а у батьків Світлани – двокімнатна, але там живе сестра з дитиною. Довелося квартиру орендувати. Та несподівано для подружжя, Миколі у спадок від дідуся, за яким його тітка доглядала роками, дісталася велика двокімнатна квартира. Тітка дуже образилася і мовила якось Світлані: – Не буде тобі тут щастя, згадаєш моє слово! Бачиш, втерлася в довіру, з животом тут ходила, пил витирала та суп варила, а я так тяжко працювала біля нього. Щасливе подружжя оселилося в дідусевій квартирі, але й гадки не мали, що їх там чекає